Активуючи α1-АР міокардіоцитів шлуночків серця, мезатон збільшує силу його скорочень. Мезатон, через майже повну відсутність впливу на β-ΑΡ і викликувану ним рефлекторну брадикардію, не збільшує серцевого викиду (ХОК). Збільшення частоти серцевих скорочень при впливі цієї речовини можна спостерігати на ізольованому серці, але введення мезатону в організм супроводжується зниженням частоти скорочень серця. Брадикардія зумовлена підвищенням CAT, що веде до збудження барорецепторів дуги аорти і рефлекторного підвищення активності центрів блукаючого нерва (аорто-кардіальний рефлекс).
У зв'язку зі скороченням радіального м'яза райдужки мезатон (при системному введенні і інстиляції його розчину в кон'юнктивальний мішок ока) викликає розширення зіниці. Препарат підсилює також скорочення вагітної матки і викликає скорочення трабекул селезінки. Депоновані в селезінці формені елементи крові надходять при цьому в загальний кровотік.
Мезатон, ксилометазолін і нафтизин не піддаються захопленню й інактивації КОМТ, але швидко інактивуються в печінці; тривалість їхньої дії – 1,5-2 години.
Застосовують α-адреноміметик мезатон при гострій судинній недостатності (колапс) ортостатичної, інфекційної чи токсичної природи. При інших видах шоку
(геморагічному, травматичному) їх застосування протипоказане через погіршення мікроциркуляції в органах і тканинах. Мезатон може застосовуватися для профілактики колапсу, наприклад, пов'язаного з внутрішньовенним уведенням новокаїнаміду. Нафтизин та ксилометазолін звичайно використовують місцево при носових кровотечах і ринітах.
β-Адреноміметики
β-Адреноміметиками є орципреналіну сульфат (β2 > β1), сальбутамол і фенотерол (β2 > β1), а також добутамін (β, > β2) Через відсутність якого-небудь значного впливу (спорідненості) на α-АР ці речовини не викликають властивих норадреналіну α-міметичних ефектів. Вони не підвищують артеріального тиску, не викликають мідріазу, скорочення селезінки чи гладеньких м'язів матки. Активуючи β1-ΑΡ передсердь і шлуночків серця, речовини збільшують ритм серцевих скорочень, підвищують силу скорочень, прискорюють атріовентрикулярну провідність. Збільшення частоти і сили скорочень серця супроводжується зростанням хвилинного обсягу кровотоку (ХОК, серцевого викиду). Таке збільшення виконуваної серцем роботи веде до зростання споживання серцевим м'язом кисню і підвищеної потреби в ньому. Кисень використовується серцевим м'язом для посиленого окислювання субстратів, що утворюються в серцевому м'язі в результаті глікогенолізу, гліколізу і ліполізу. Посилення цих процесів β-адреноміметиками є наслідком активації β1-ΑΡ серця, підвищення внутрішньоклітинної концентрації цАМФ і активації цАМФ-залежних протеїнкіназ. Це веде до підвищення каталітичної активності фосфорилази і ліпаз, що відповідно забезпечують глікогеноліз і катаболізм жирів. Додатково утворена енергія витрачається на забезпечення посилених скорочень міокарда. Посилення скорочень серця також пов'язане з підвищенням концентрації цАМФ у міокардіоцитах, тому що це полегшує функціонування потенціалозалежних Са2*-каналів у мембранах цих клітин, збільшує надходження Са2+ усередину міокардіоцитів і полегшує актоміозинову взаємодію. Підвищення концентрації цАМФ у міокардіоцитах приводить також до посиленого поглинання іонів Са2* саркоплазматичним ретикулумом і повнішого розслаблення міокарда у фазу діастоли. Згідно з законом Стерлінга, сила наступного скорочення при цьому зросте.
Описана кардіостимулююча дія β-адреноміметиків іноді використовується у випадках гострої серцевої недостатності, що спостерігається при шоках. Однак при кардіогенному шоку, в основі якого лежить ішемія міокарда, здатність β-адреноміметиків різко збільшувати потребу серця в кисні збільшує ішемію і є вкрай небажаною.
Хоча орципреналін збільшує серцевий викид (β1-ефект), підвищення CAT не спостерігається, тому що одночасно розширює судини скелетних м'язів (β2-ефект). Добутамін (2,5-10 мкг/кг/хв) збільшує ХОК, істотно не впливаючи на частоту серцевих скорочень і ЗПО судин. Сальбутамол і фенотерол звичайно трохи знижують CAT, оскільки їхній вплив на β1-адренорецептори серця, а отже, і кардіостимулююча дія, виражені значно слабше, ніж вплив на β2-адренорецептори м'язів судин. Сальбутамол і фенотерол у дозах, що майже не впливають на функцію серця, ефективно розширюють бронхи (β2-ефект). Ця обставина, а також здатність пригнічувати дегрануляцію базофільних лейкоцитів і тучних клітин, перешкоджаючи вивільненню депонованих у них гістаміну і повільнодіючої субстанції алергії, робить ці засоби найбільш придатними для лікування бронхоспастичних станів, особливо алергійної природи (бронхіальна астма).
Орципреналін, сальбутамол і фенотерол ефективно пригнічують ритмічні скорочення вагітної матки (токолітичний ефект) у результаті активації β – адренорецепторів гладеньких м'язів цього органа і розслаблюють шийку матки.
Надходження всіх трьох речовин, прийнятих усередину, у систему кровообігу ненадійне, оскільки вони легко інактивуються МАО печінки. При інгаляційному та ін'єкційному способах введення вони швидко всмоктуються, їх ефекти розвиваються протягом 3-10 хв. Речовини не піддаються захопленню адренергічними аксонами. Орципреналін діє 4-5, сальбутамол і фенотерол – 6-7 годин. Застосовуються β-адреноміметики насамперед як бронхорозширювальні й антиалергічні засоби для усунення приступів і лікування бронхіальної астми, хронічних астматичних бронхітів, а також в якості токолітичних засобів при загрозі пізнього аборту і передчасних пологів. Орципреналін застосовують при атріовентрикулярній блокаді і для профілактики приступів Морганы – Адамса – Стокса. Через виражену кардіостимулюючу дію добутамін застосовують при гострій серцевій недостатності, зумовленій хірургічним втручанням на серці, і при деяких формах хронічної недостатності.
Адреноміметичні засоби непрямої дії
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби, що стимулюють адренергічні синапси“ на сторінці 2. Приємного читання.
