• 3. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, гіперацидні стани. Препарати знижують секрецію залоз шлунка та кишок, пригнічують скорочення непосмугованої м'язової тканини, сприяють зменшенню больового синдрому. Застосовують платифіліну гідротартрат (діє слабше, ніж атропін, але у нього меншою мірою виражені побічні ефекти – тахікардія, сухість у роті, параліч акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску) та пірензепін (гастроцепін). Препарат блокує м1-холінорецептори інтрамуральних гангліїв шлунка і знімає стимулюючий вплив блукаючого нерва на секрецію, пригнічує секрецію хлористоводневої кислоти і пепсиногену, знижуючи загальну активність шлункового соку.
• 4. В анестезіологічній практиці ці препарати вводять перед наркозом для зняття побічних впливів, зумовлених збудженням блукаючого нерва (посилення секреції слинних і бронхіальних залоз, ларинго- та бронхоспазм, рефлекторна брадикардія). Призначають головним чином атропіну сульфат.
• 5. Оскільки м-холіноблокатори розширюють зіницю (мідріаз) і паралізують акомодацію, їх використовують з метою дослідження очного дна і під час підбирання окулярів. Призначають препарати короткочасної дії – тропікамід (мідріацил). Навпаки, при гострому запаленні (ірит, іридоцикліт та ін.) і травмах ока застосовують атропін, який на тривалий час розширює зіницю і створює функціональний спокій її м'язам – “іммобілізуюча пов'язка”. Природно, що у разі підвищеного внутрішньоочного тиску (глаукома) ці препарати не призначають (протипоказані).
• 6. Вестибулярні розлади (запаморочення, нудота, порушення рівноваги), синдром Меньєра, морська хвороба. Призначають скополаміну гідробромід і таблетки “Аерон”, що також містять гіосціамін (лівообертальний ізомер атропіну).
• 7. Отруєння м-холіноміметиками та антихолінестеразними засобами. Призначають атропіну сульфат у великих дозах.
• 8. Брадиаритмії та атріовентрикулярні блокади.
• 9. У стоматологічній практиці м-холіноблокатори (атропіну сульфат) використовують при операціях для зниження секреції слинних залоз, з метою запобігання ларингоспазму, нудоті та іншим побічним ефектам, спричиненим збудженням блукаючого нерва.
У разі передозування м-холіноблокаторів (отруєння) відзначаються сухість і гіперемія шкіри, гіпертермія, сухість у порожнині рота і глотки (утруднюються ковтання, мова), порушується акомодація (хворий погано бачить), максимально розширюються зіниці, з'являється світлобоязнь, різко прискорюється пульс (тахікардія), сповільнюється перистальтика (закреп). У випадку отруєння атропіном або рослинами, що його містять (блекота, беладона, дурман), до перерахованих симптомів додаються рухове і мовне збудження, психоз, а у тяжких випадках – судоми і коматозний стан. Смерть настає від паралічу дихального центру. У випадку отруєння атропіну сульфатом внутрішньовенно вводять галантаміну гідробромід (антихолінестеразний засіб), який добре проникає в ЦНС. Цей засіб знімає психічні розлади, нормалізує дихання і серцевий ритм. В інших випадках лікування проводять відповідно до загальних принципів боротьби з отруєннями (видалення отрути, яка не всмоктується, з місця її введення; стимуляція елімінації отрути; підтримання життєво важливих функцій; штучна вентиляція легень; форсований діурез; очищення крові за допомогою спеціальних сорбентів).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Холіноблокуючі засоби“ на сторінці 3. Приємного читання.
