Азитроміцин (сумамед) – препарат групи азалідів з широким спектром антимікробної активності. На відміну від макролідів, менше діє на грампозитивні мікроорганізми, але проявляє значну активність відносно деяких грамнегативних збудників, зокрема Acinetobacter, Pasteurella, істотніше впливає на хламідії, Н. influenzae та М. catarrhalis.
Використовують азитроміцин при широкому спектрі захворювань, спричинених чутливими мікроорганізмами. Відзначено 100 % клінічну та бактеріологічну ефективність при його застосуванні у хворих на черевний тиф (по 500 мг 1 раз на добу протягом 7 днів). Зважаючи на значну токсичність хлорамфеніколу, який традиційно вважається засобом вибору при даному захворюванні, висока чутливість до ази- троміцину черевнотифозних бактерій робить його препаратом І ряду для лікування черевного тифу.
У зв'язку з пролонгованою дією азитроміцин можна застосовувати по 500 мг 1 раз на добу при меншій тривалості курсу терапії (від 3-5 до 10 днів, залежно від нозологічної форми захворювання). Препарат застосовується всередину, внутрішньовенно повільно струминно або краплинно.
Побічні ефекти. До сьогодні макроліди залишаються одними з найбезпечніших антибактеріальних препаратів (після біосинтетичних пеніцилінів, якщо не зважати на алергічні реакції, які викликають останні). Найкраще переноситься азитроміцин, що значною мірою зумовлено короткими курсами лікування цим антибіотиком.
Для всіх макролідів характерні перехресні алергічні реакції. Алергічна реакція, яка виникла на фоні застосування азитроміцину, може поновлюватись після припинення її симптоматичного лікування через 3-4 тижні, що насамперед пов'язано з повільною елімінацією цього засобу з тканин.
Диспепсичні розлади, які спостерігаються при застосуванні макролідів (нудота, блювання, діарея, біль у животі) пов'язані з їх стимулюючим впливом на мотиліно- ві рецептори. Найбільше така дія властива еритроміцину (20-30 % випадків його призначення), доволі часто спостерігається при застосуванні 14-членних макролідів (кларитроміцину, рокситроміцину), меншою мірою – 16-членних макролідів (спіраміцину, джозаміцину, мідекаміцину). В азитроміцину вплив на моторику шлунково-кишкового тракту мінімальний.
Макроліди (еритроміцин, олеандоміцин, джозаміцин, кларитроміцин, спірамі- цин) можуть спричинити холестатичне ураження печінки. Призначення разом з макролідами (еритроміцином, олеандоміцином, кларитроміцином) теофіліну, алкалоїдів маткових ріжків, бромкриптину, карбамазепіну гальмує метаболізм останніх, що може призвести до токсичних проявів – порушення діяльності серцево-судинної системи, центральної нервової системи, явищ ерготизму (з некрозом кінцівок).
Макроліди можуть викликати оборотне зниження слуху, особливо при їх тривалому призначенні та при поєднанні з іншими ототоксичними агентами.
При застосуванні еритроміцину та спіраміцину у великих дозах може спостерігатися подовження інтервалу PQ і виникати небезпечне порушення серцевого ритму – шлуночкова тахікардія (пірует-тахікардія – типу “torsades de pointes”).
Для всіх препаратів даної групи характерний розвиток перехресної резистентності.
Кларитроміцин протипоказаний при вагітності, оскільки доведена його ембріо- та фетотоксична дія. У вагітних жінок можна застосувати еритроміцин, джозаміцин, спіраміцин, з обережністю – азитроміцин, рокситроміцин, мідекаміцин.
В останні десятиліття проводяться інтенсивні наукові розробки щодо встановлення властивостей макролідів та їх похідних, які не зв'язані з антибактеріальною дією. Зокрема, отримано докази мукорегуляторної дії, помірного стероїдоподібного впливу, протизапальної та імунорегуляторної активності макролідів. Обговорюються перспективи їх застосування в онкології, оскільки вони гальмують ріст пухлин та процеси метастазування, що, як вважають, пов'язано з їх імуномодулюючими властивостями.
Кетоліди, стрептограміни
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Макроліди і азаліди“ на сторінці 2. Приємного читання.
