Лікарські засоби імуностимулюючої дії

Фармакологія

• 5. NK та К-клітини: інтерферони, противірусні препарати (ізопринозин), екстракт плаценти та ін.

Ці дані створюють принципову можливість для більш диференційованого їх застосування, орієнтованого на модуляцію окремих ланок імунітету. Водночас така вибірковість дії імуностимуляторів і певна селективність імуносупресорів створюють теоретичні передумови для розробки комбінації препаратів обох груп, режимів їх використання (одночасного або послідовного) для адекватної цілеспрямованої корекції імунітету як при аутоімунних захворюваннях, так і при імунодефіцитних станах.

Показання. Досвід клінічного застосування імуностимуляторів поки що обмежений, що пояснюється відсутністю імунологічної специфічності, вираженими небажаними реакціями і недостатньою ефективністю.

Вибір препарату не повинен відбуватися стихійно, без урахування імунологічного статусу хворого й особливостей імунотропної активності стимулятора, що призначається. При виборі імуностимулятора перевагу віддають препаратам природного походження, які мають помірно модулюючі властивості, є малотоксичними й ефективними при пероральному застосуванні. Враховуючи модулюючий характер впливу імуностимуляторів, доза препарату і тривалість курсу лікування щоразу повинні визначатися індивідуально. Ефективність імуностимулюючої терапії оцінюється на підставі динамічного спостереження за станом хворого і показниками клітинного, гуморального і неспецифічного імунітетів.

Основними показаннями для застосування імуностимуляторів є такі:

• 1. Первинні (спадкові) імунодефіцити;

• 2. Вторинні імунодефіцити (частіше Т-системи):

• 1) при вірусних, бактеріальних, мікозних, протозойних хворобах, гельмінтозах. Імуностимуляція у цих випадках доповнює специфічну антибактеріальну терапію. При цьому вибір імуностимулятора має бути, наскільки це можливо, прицільним, з урахуванням характеру імуносупресії та хіміотерапевтичного засобу, що застосовується;

• 2) при пухлинах лімфоретикулярної природи. Імуностимулятори тимозин, тималін, тактивін, посилюючи Т-кілерну систему імунного “нагляду”, затримують ріст пухлин і їх метастазування. Разом з цим, вони посилюють ефект протипухлинних засобів і усувають побічні ефекти традиційних методів терапії онкозахворювань, поліпшують загальний стан хворих і збільшують тривалість їхнього життя;

• 3) при патологічних станах, що супроводжуються гіпопротеїнемією;

• 4) при застосуванні ліків (імуносупресанти, депресанти ЦНС, антикоагулянти та ін.), алкоголю, іонізуючого випромінювання, пестицидів;

• 5) у новонароджених дітей і дітей 1-х років життя; при старінні.

Ці показання не вичерпують терапевтичної можливості імуномодулюючої терапії. У процесі розвитку імунної відповіді відбувається неспецифічна стимуляція імунітету різноманітними агентами ендо- й екзогенного походження. Ось чому введення аналогічних речовин іззовні у вигляді лікарських засобів спричинятиме аналогічний ефект стимуляції у тих випадках, коли це потрібно. Неспецифічна імунокорекція підсилення існуючої індукованої імунної відповіді відома як феномен ад'ювантності (потенціювання). Більшість застосовуваних у клінічній практиці препаратів здатні посилювати імунологічні реакції, спричинені тимусзалежними й тимуснезалежни- ми АГ. їх висока активність спостерігається при субоптимальному антигенному подразненні та зниженій функції Т- і В-ланок імунітету. Вони скорочують індуктивну фазу імуногенезу, пролонгують імунітет.

Препарати тимуса та їх синтетичні аналоги (тималін, імунофан та ін.) належать до поліпептидів, які одержують від великої рогатої худоби, і є функціональними аналогами природних тимічних цитокінів, які забезпечують гуморальну регуляцію проліферації і диференціації клітин периферичної імунної системи організму. В основі механізму дії даних препаратів лежить здатність регулювати процеси проліферації/диференціації шунокомпетентних клітин. Імуностимулююча дія виражається в адекватній зміні функціонального стану клітин Т-системи імунітету; посиленні продукції а- і γ-інтерферонів. Можуть стимулювати В-систему і макро- фагально-моноцитарну ланку імунітету, активність NK-клітин. Імунофан є синтетичним тимоміметиком, має імунорегуляторну, детоксикаційну, гепатопротекторну і антиоксидантну дію. Нормалізує реакції клітинного і гуморального імунітету, посилює синтез специфічних антитіл.

Показання: імунодефіцити з переважним ураженням Т-клітинної ланки імунітету, у тому числі хронічні гнійні процеси і запальні захворювання, опікова хвороба, трофічні виразки, пригнічення імунітету і гемопоезу після променевої або хіміотерапії у онкологічних хворих.

Побічні ефекти: алергічні реакції.

Інтерферони – група біологічно активних білків або глікопротеїдів (цитокінів), що синтезуються клітиною в процесі захисної реакції на чужорідні агенти (вірусну інфекцію, антигенний або мітогенний вплив). Поділяються на 2 типи. До першого типу відносяться α-інтерферони і β-інтерферони, які мають переважно антивірус- ний і протипухлинний ефекти. До другого типу належать γ-інтерферони (продукуються Т-лімфоцитами і NK-клітинами), які здійснюють переважно імуномодулюючу дію. Імунотропний ефект γ-інтерферонів здійснюється за рахунок активації макрофагів і всіх видів цитотоксичності, посилення експресії антигенів, регуляції чутливості до цитокінів. Поряд з активацією клітинного і аутоімунітету (синергізм з фактором некрозу пухлини, ІЛ2), відзначається пригнічення гуморального ланцюга імунної системи.

Показаннями для застосування γ-інтерферонів є профілактика опортуністичних інфекцій при СНІДі, хронічному грануломатозі, природжених Т-клітинних імунодефіцитах; онкологічні захворювання: чутливі до інтерферонотерапії пухлини (аденокарцинома нирки, саркома легенів, меланома, нейробластоми, пухлини лім- фоїдних ендокринних органів та ін.), вірус-індуковані пухлини (папіломи гортані, сечового міхура, базальноклітинний рак шкіри та ін.); аутоімунні (ревматоїдний артрит, СЧВ), алергічні захворювання; лікування тяжких бактеріальних інфекцій. В клінічній практиці використовують препарати інтерферон-γ рекомбінантного (продукованого бактеріями з вбудованим геном інтерферону в їх геном) – гамма- ферон, імуноферон. Фармакологія препаратів інших інтерферонів наведена у розд. “Противірусні засоби”.

Побічна дія: дозозалежна лихоманка з симптомами грипу; астеновегетативний синдром; шлунково-кишкові розлади (анорексія, діарея); дерматологічні ускладнення; при тривалому застосуванні високих доз – оборотна супресія всіх елементів кісткового мозку (тромбоцитопенія, лейкопенія та ін.).

Рекомбінантний людський інтерлейкін 1-бета (беталейкін) є аналогом природного ІЛ-1. Здатний зв'язуватися з різними типами клітин, що приводить до багатоманітних біологічних ефектів (підвищення температури тіла, стимуляції утворення простагландинів, синтезу колагену епідермальними клітинами, резорбції кісток, деградації хрящів тощо). Одна з головних властивостей ІЛ-1 полягає в здатності стимулювати функції багатьох типів лейкоцитів у ході здійснення захисних реакцій. Стимулює як неспецифічні механізми резистентності, пов'язані головним чином із посиленням функціональної активності нейтрофільних лейкоцитів (зростання міграції, бактерицидності і фагоцитозу), так і специфічну імунну відповідь. Сприяє дозріванню і розмноженню Т- і В-лімфоцитів, а також бере участь разом з антигенами в активації Т-лімфоцитів, що приводить до синтезу цими клітинами ІЛ-2. Стимулює проліферацію стовбурних клітин кістково-мозкової тканини, а також продукцію всіх типів колонієстимулюючих факторів різними клітинами тканин організму. Має протипухлинний ефект, прямо діючи на деякі типи злоякісних клітин або активуючи цитотоксичні лімфоцити.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби імуностимулюючої дії“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Історія лікознавства і фармакології

  • Загальна фармакологія

  • Чинники, що зумовлені організмом

  • Вплив зовнішнього середовища на взаємодію організму і лікарських засобів

  • Фармакокінетика

  • Шляхи введення лікарських речовин в організм

  • Вивільнення ліків з лікарської форми

  • Зв'язування лікарських засобів з білками крові і тканин організму

  • Біотрансформація (метаболізм) лікарських засобів

  • Немікросомне окислення

  • Фармакодинаміка

  • Побічна дія ліків

  • Залежність фармакологічного ефекту від дози лікарського засобу

  • Залежність фармакологічного ефекту від лікарської форми

  • Несумісність лікарських засобів

  • Спеціальна фармакологія

  • Складні ефіри бензойної кислоти та аміноспиртів

  • Заміщені аміди ацетаніліду

  • Адсорбуючі лікарські засоби

  • Обволікаючі лікарські засоби

  • Подразнювальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на вегетативну нервову систему

  • Холіноміметичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Холіноблокуючі засоби

  • Засоби, що блокують н-холінорецептори (н-холіноблокатори, н-холінолітики)

  • Засоби, що впливають на адренергічні синапси

  • Лікарські засоби, що стимулюють адренергічні синапси

  • Адреноміметичні засоби непрямої дії

  • Дофамінергічні лікарські засоби

  • Гістамінергічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на центральну нервову систему

  • Лікарські засоби для інгаляційного наркозу

  • Лікарські засоби для неінгаляційного наркозу

  • Різні засоби, які використовують при загальній анестезії

  • Снодійні лікарські засоби

  • Похідні бензодіазепіну

  • Барбітурати

  • Снодійні різної хімічної структури

  • Спирт етиловий

  • Анальгезуючі лікарські засоби

  • Наркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Ненаркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Психотропні препарати

  • Похідні тіоксантену

  • Транквілізатори (анксіолітики)

  • Агоністи бензодіазепінових рецепторів – похідні бензодіазепіну

  • Седативні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи

  • Ноотропні лікарські засоби

  • Адаптогени

  • Антидепресанти

  • Протисудомні лікарські засоби

  • Протипаркінсонічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію серцево-судинної системи

  • Серцеві глікозиди (кардіостероїди)

  • Інші препарати, які призначають при серцевій недостатності

  • Антиангінальні лікарські засоби (засоби, що призначають для лікування ішемічної хвороби серця)

  • Лікарські засоби, які знижують потребу міокарда в кисні. β-Адреноблокатори

  • Лікарські засоби, які підвищують стійкість міокарда до гіпоксії (кардіопротектори)

  • Засоби, які призначають хворим на інфаркт міокарда

  • Протиаритмічні лікарські засоби

  • Мембраностабілізатори

  • β-Адреноблокатори

  • Інші протиаритмічні лікарські засоби

  • Гіполіпідемічні лікарські засоби

  • Фібрати

  • Антигіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на водно-сольовий обмін

  • Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту

  • Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ

  • Антагоністи кальцію

  • Стимулятори центральних о2-адренорецепторів

  • Стимулятори імідазолінових рецепторів

  • Комбіновані антигіпертензивні лікарські засоби

  • Гіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що регулюють кровообіг головного мозку

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію органів дихання

  • Протикашльові лікарські засоби

  • Відхаркувальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які застосовують у випадках бронхіальної обструкції

  • Протиалергічні, десенсибілізуючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що застосовуються при набряку легень

  • Розділ 6. Лікарські засоби, які впливають на функцію нирок

  • Засоби, які діють на рівні клітин ниркових канальців

  • Петльові діуретики

  • Калійзберігаючі діуретичні засоби

  • Інгібітори карбоангідрази

  • Осмотичні діуретини

  • Кислотоутворюючі діуретики

  • Принципи комбінованого застосування сечогінних фармакологічних засобів

  • Урикозуричні препарати

  • Лікарські засоби, які впливають на міометрій

  • Засоби, що підвищують переважно тонус міометрію

  • Розділ 8. Лікарські засоби, які впливають на функцію органів травної системи

  • Лікарські засоби, які впливають на секрецію залоз шлунка

  • Лікарські засоби, що знижують секрецію залоз шлунка

  • Антацидні лікарські засоби

  • Гастропротектори

  • Лікарські засоби, що впливають на моторику шлунка

  • Антидіарейні лікарські засоби

  • Блювотні і протиблювотні лікарські засоби

  • Жовчогінні, гепатопротекторні, холелітолітичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози

  • Лікарські засоби, що впливають на систему крові

  • Лікарські засоби, що впливають на згортання крові

  • Лікарські засоби, що знижують згортання крові (антикоагулянти)

  • Лікарські засоби, що впливають на фібриноліз

  • Плазмозамінні рідини

  • Препарати, що містять компоненти крові людини

  • Глюкоза

  • Вітамінні препарати

  • Препарати жиророзчинних вітамінів

  • Препарати водорозчинних вітамінів

  • Рибофлавін

  • Кальцію пантотенат

  • Ціанокобаламін

  • Полівітамінні препарати

  • Ферментні препарати

  • Коферментні препарати

  • Раздел 14. Стреспротекторні препарати

  • Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

  • Гормональні препарати гіпоталамуса й гіпофіза

  • Гормональні препарати задньої частки гіпофіза

  • Гормональні препарати щитоподібної залози.

  • Гормональні препарати прищитоподібних залоз

  • Синтетичні протидіабетичні препарати

  • Гормональні препарати кори надниркових залоз (кортикостероїди) та їх інгібітори

  • Мінералокортикоїди

  • Гормональні препарати статевих гормонів та їх антагоністи

  • Гормональні препарати чоловічих статевих залоз та їх антагоністи

  • Протизапальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію імунної системи

  • Імуномодулюючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби імуносупресивної дії

  • Лікарські засоби імуностимулюючої дії
  • Протиалергічні лікарські засоби

  • Гістамін, антигістамінні лікарські засоби

  • Антигістамінні лікарські засоби

  • Функціональні антагоністи алергії

  • Медикаментозна алергія

  • Кислоти і луги

  • Препарати лужних на лужноземельних металів

  • Препарати натрію

  • Препарати магнію

  • Препарати кальцію

  • Препарати фосфору

  • Препарати фтору

  • Протимікробні і протипаразитарні лікарські засоби

  • Окисники

  • Сполуки важких металів

  • Група фенолу

  • Група спиртів

  • Антибіотики для зовнішнього застосування

  • Антипротозойні засоби

  • Лікарські засоби для лікування амебіазу

  • Лікарські засоби для лікування трихомонозу

  • Лікарські засоби для лікування балантидіазу

  • Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

  • Принципи раціональної антибіотикотерапії

  • Препарати групи пеніциліну

  • Напівсинтетичні пеніциліни

  • Карбоксипеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми (тієнаміцини)

  • Макроліди і азаліди

  • Кетоліди, стрептограміни

  • Тетрацикліни

  • Хлорамфеніколи (феніколи)

  • Аміноглікозиди

  • Глікопептидні антибіотики

  • Поліпептидні антибіотики

  • Рифаміцини

  • Сульфаніламіди

  • Протигрибкові лікарські засоби

  • Засоби для лікування епідермомікозів

  • Препарати для лікування кандидомікозів

  • Противірусні лікарські засоби

  • Протигерпетичні і протицитомегаловірусні препарати

  • Засоби, які впливають на вірус імунодифіциту людини

  • Засоби, які впливають на риновіруси та пікорнавіруси (РНК-віруси)

  • Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури

  • Похідні фторхінолону

  • Оксазолідинони

  • Похідні нафтиридину

  • Протисифілітичні лікарські засоби

  • Протитуберкульозні лікарські засоби

  • Протилепрозні лікарські засоби

  • Антигельмінтні лікарські засоби

  • Протипухлинні (протибластомні) лікарські засоби)

  • Синтетичні лікарські засоби

  • Похідні етиленіміну

  • Антиметаболіти

  • Природні засоби

  • Гормональні препарати та їх антагоністи

  • Основні принципи фармакотерапії при гострих отруєннях лікарськими засобами та отрутами

  • Основні механізми детоксикації при гострих отруєннях

  • Фармакологічна регуляція активності ферментів детоксикації

  • Симптоматичні засоби, які застосовують у випадках гострих інтоксикацій

  • Антиоксидантні засоби

  • Загальна рецептура

  • Правила виписування рецептів

  • Аптека

  • Тверді лікарські форми (Formae medicamentorum durae)

  • Присипки (Aspersiones)

  • Кахети (Cacheta, -arum)

  • Глосети (Glossettae, -arum)

  • Гранули (Granula, -arum)

  • М'які лікарські форми (Formae medicamentorum molles)

  • Пасти (Pastae, -arum)

  • Рідкі лікарські форми (Formae medicamentorum fluidae)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для зовнішнього застосування

  • Лікарські форми для ін'єкцій (Formae medicamentorum pro injectionibus)

  • Розчини для внутрішнього застосування

  • Настойки (Tincturae, -rarum)

  • Настої, відвари (Infusa, -orum et decocta, -orum)

  • Слизи (Mucilagines, -um)

  • Ароматичні води (Aquae aromaticae, aquarum aromaticarum)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для внутрішнього застосування

  • Лікарські форми для інгаляції (Formae medicamentorum pro inhalationibus)