Преднізолон (дегідрований аналог гідрокортизону) має в 3-4 рази активнішу протизапальну дію, менше затримує в організмі Na+, а отже, зменшує побічні впливи.
Для внутрішньовенного введення використовують водорозчинний препарат преднізолону – преднізолону гемісукцинат, що застосовується при невідкладних станах для негайного підвищення рівня глюкокортикоїдів у крові. Метилпреднізолон є похідним преднізолону з незначною мінералокортикоїдною активністю й тривалішою дією. “Солу-Медрол” і “Депо-медрол” – форми метилпреднізолону подовженої дії.
Ще сприятливіші співвідношення між протизапальною та мінералокортикоїдною активністю мають похідні преднізолону, які містять фтор – дексаметазон і триам- цинолон. Дексаметазон має приблизно в 30 разів активнішу протизапальну дію, ніж гідрокортизон, за мінімального впливу на водно-сольовий обмін. Триамцинолон має майже у 5 разів активніший протизапальний ефект, ніж гідрокортизон, на водно-сольовий обмін практично не впливає. Проте він може викликати інші побічні ефекти: атрофію м'язів, втрату апетиту, депресивні явища.
Важливе практичне значення мають препарати, які погано абсорбуються при нанесенні на шкіру та слизові оболонки, що значно зменшує можливість виникнення побічних ефектів. Це похідні преднізолону, що містять у своїй молекулі два атоми фтору: синафлан (флуоцинолону ацетонід) і флуметазону півалат. Ці препарати мають високу протизапальну, протиалергічну активність, зменшують свербіння, їх використовують у мазях, кремах, суспензіях тільки для місцевого застосування. Однак вони можуть знижувати опірність шкіри та слизових оболонок до інфекції. Тому вважається доцільним поєднувати ці препарати з протимікробними засобами, прикладом чого є готові лікарські форми “Синалар-Н”, “Локакортен-Н" та ін.
До препаратів місцевого призначення належить також бекламетазону дипропіо- нат. Його використовують у вигляді інгаляцій при бронхіальній астмі та вазомоторному риніті.
Глюкокортикоїдні препарати, резорбуючись, пригнічують функцію гіпоталамо- гіпофізарно-наднирникової системи. Внаслідок цього зменшується продукція кортикотропіну, порушується функція кори надниркових залоз. Тому раптове припинення введення глюкокортикоїдів викликає синдром відміни. Припиняти введення кортикоїдів потрібно, поступово зменшуючи дози (на 0,5 таблетки преднізолону кожні 3-7 днів). При деяких захворюваннях термін поступової відміни може тривати декілька місяців. За 3-4 дні до відміни препаратів призначають кортикотропін (по 10-20 ОД). Проте більшість спеціалістів вважають введення кортикотропіну недоцільним, оскільки при цьому може поглиблюватися пригнічення гіпоталамо-гіпо- фізарної системи. Запобігти цьому ускладненню значною мірою можна призначенням препаратів згідно з циркадним добовим ритмом секреції цих гормонів, а саме: призначати їх між 6 і 8 год ранку. Саме в цей час у кров виділяється максимальна кількість глюкокортикоїдів. Показаний також препарат етимізол, який збуджує дихальний центр та системи активації кортикотропної функції гіпофіза з одночасною седативною дією на кору великого мозку.
Показання. Глюкокортикоїди мають велике лікувальне значення в усіх галузях клінічної медицини. Прямим показанням до їх застосування є гостра та хронічна недостатність надниркових залоз. При цьому лікування доцільно поєднувати з введенням натрію хлориду, натрію гідрокарбонату, призначенням дієти, багатої на вуглеводи, зі зменшеною кількістю калію. У випадках надниркової недостатності слід поповнювати дефіцит мінералокортикоїдів. Введення глюкокортикоїдів повинно задовольняти фізіологічні потреби, а також імітувати добовий ритм. Тому приймають вранці 2/3 загальної дози, а решту – протягом дня.
Глюкокортикоїди широко використовуються для неспецифічної терапії, при цьому вводять дози препаратів, які набагато перевищують фізіологічну потребу в гормонах. Найширше їх використовують як протизапальні, протиалергічні, десенсибілізуючі засоби при таких захворюваннях, як бронхіальна астма, поліноз, вазомоторний риніт, аутоімунні захворювання, системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія, вузликовий периартеріїт, дерматоміозит, ревматоїдний артрит), ревматизм, захворювання печінки, нирок, крові (гіпо- хромна анемія, тромбоцитопенія, гострий лейкоз), деякі захворювання очей (ірит, кератит), запально-алергічні захворювання шкіри (екзема та ін.). Слід пам'ятати, що обов'язковою умовою застосування глюкокортикоїдів як протизапальних засобів є така ситуація, коли всі інші можливості терапії використані.
Глюкокортикоїди мають високу ефективність і широко використовуються в інтенсивній терапії (зменшують ексудацію в альвеолах, запобігають розширенню судин, зниженню артеріального та венозного тиску, розвитку набряку легень, мозку). Оскільки глюкокортикоїди прискорюють інактивацію отрут у печінці, їх застосовують при отруєннях і токсикозах. Імунодепресивний ефект дає змогу застосовувати їх у трансплантології. Глюкокортикоїди застосовують також для симптоматичної, паліативної терапії в онкології, неврології (розсіяний склероз, поліневрит, енцефаліт, менінгіт, мала хорея, набряк мозку), нефрології (гломерулонефрит і нефротичний синдром).
Протипоказання головним чином такі самі, як для кортикотропіну. Абсолютних протипоказазнь немає, якщо користь від лікування перевищує ризик ускладнень. Відносними протипоказаннями є стани, які входять до спектра побічних ефектів глюкокортикоїдів. До них відносять: вірусний кератит, виразкову хворобу, інфекційні захворювання, артеріальну гіпертензію, епілепсію, цукровий діабет, вагітність.
Побічна дія: набряки (збільшення реабсорбції Na+ і зменшення К+); зміни з боку травного каналу – пригнічення проліферації (регенерації) слизової оболонки шлунка, утворення виразок (ульцерогенна дія), кровотечі; остеопороз, затримка росту кісток, погіршення зростання кісток після переломів; зниження опірності організму до інфекції, пригнічення утворення антитіл і активізація інфекції (туберкульоз, вірусні захворювання, пневмонія, вітряна віспа), уповільнене загоєння ран; артеріальна гіпертензія; “стеро'ідний діабет” внаслідок впливу на процеси обміну та пригнічення активності β-клітин острівців підшлункової залози; адинамія – різка слабкість м'язів, швидка втомлюваність – результат порушення структури та функції нервово- м'язових синапсів; збудження ЦНС, судоми, ожиріння, вірилізм, гірсутизм, порушення менструального циклу у жінок. Описані побічні ефекти розвиваються при тривалому використанні препаратів. Одноразове їх застосування або протягом 1-2 днів навіть у дуже великих дозах, є нешкідливим. Зазначені ускладнення можуть спостерігатися не лише при системному застосуванні глюкокортикоїдів, але й при місцевому, зокрема у вигляді мазей, особливо при їх безконтрольному застосуванні.
Мінералокортикоїди
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гормональні препарати кори надниркових залоз (кортикостероїди) та їх інгібітори“ на сторінці 2. Приємного читання.
