У зв'язку з потужною натрійуретичною дією фуросемід часто призначають для дегідратаційної терапії у випадках набряку легень і мозку. Подібно до тіазидів, фуросемід також знижує артеріальний тиск, у зв'язку з чим його призначають хворим із артеріальними гіпертензіями у поєднанні з антигіпертензивними засобами.
Фармакокінетика. Фуросемід абсорбується з травного каналу на 50-75 %. Після надходження у кров утворює сполуки з білками сироватки, однак у випадках уремії цей зв'язок значно зменшується. Після ентерального прийому дія розпочинається через 30-60 хв, максимум дії – через 1-2 год, тривалість клінічного ефекту – 6-8 год. Після введення препарату до вени дія розпочинається через 5-10 хв, максимум дії спостерігається через 20-60 хв і триває 2-4 год. Швидка дія препарату дає можливість використовувати його для невідкладної терапії (набряк легенів). Період на- піввиведення (Т1/2) фуросеміду – 30-60 хв. При недостатності нирок Т1/2 значно збільшується (до 8–15 год). Метаболізується препарат у печійці (шляхом гідролізу та кон'югації з глюкуроновою кислотою). Виділяється нирками шляхом фільтрації в клубочках та активної секреції в канальцях.
Побічна дія. У випадках призначення великих доз фуросеміду може різко зменшуватись об'єм крові та позаклітинної рідини, що досить небезпечно. При тривалому застосуванні препарату може виникнути гіпокаліємія, гіпохлоремія, метаболічний алкалоз. Внаслідок зменшення секреції сечової кислоти може загострюватись подагра. Після тривалого введення у вену великих доз може спостерігатися власний ототоксичний ефект або посилення токсичних ефектів суміжно використовуваних препаратів. Особливо часто це ускладнення виникає у хворих з недостатністю нирок, а також у випадках одночасного застосування антибіотиків з ототоксичною дією (аміноглікозиди, цефалоспорини).
Кислота етакринова (урегіт) – похідна дихлорфеноксіоцтової кислоти.
Фармакокінетика. Кислота етакринова добре абсорбується з травного каналу. У сироватці крові зв'язується з білками. Після прийому всередину дія розпочинається через 20-40 хв, максимум дії відзначається через 1-2 год, тривалість клінічного ефекту продовжується 4-8 год. Після введення внутрішньовенно ефект настає вже через
5–15 хв, максимум дії – через 15-30 хв, триває ефект 2-3 год. У незміненому стані через нирки виводиться шляхом фільтрації в клубочках та секреції у проксимальних канальцях майже 20 % препарату, 30 % метаболізується в печінці і виводиться з жовчю. Період напіввиведення (Т1/2) етакринової кислоти становить 0,5-1 год.
Фармакодинаміка. Кислота етакринова діє на рівні базальних мембран клітин канальцевого епітелію переважно у висхідній частині петлі нефрона. Вона блокує активність ферментів, які беруть участь в утворенні енергії окисного фосфорилювання і гліколізу. У зв'язку з цим енергетичне забезпечення йонних насосів погіршується, особливо тих, котрі забезпечують реабсорбцію йонів Na+ і йонів Сl~. Крім того, етакринова кислота впливає на базальну мембрану клітин стінки канальців, перешкоджаючи подальшому перенесенню йонів Na+ всередину клітини. За рахунок зниження мембранної проникності для Na+ потреба в енергії для реабсорбції Na+ підвищується. Кислота етакринова зменшує чутливість нирок до вазопресину, однак вона не блокує карбоангідразу, за умов тривалого застосування може знижувати артеріальний тиск. Механізм антигіпертензивної дії такий, як у тіазидів. Препарат збільшує виведення з організму хлоридів, бромідів, йодидів, а тому при отруєнні цими речовинами етакринова кислота проявляє виражений терапевтичний ефект. У збірних канальцях нирок етакринова кислота конкурує за рецептори з антидіуре- тичним гормоном, чим теж збільшує діуретичний ефект.
Побічна дія. У випадках тривалого застосування великих доз етакринової кислоти можливий розвиток гіпокаліємії внаслідок посиленої екскреції йонів К+, а також гіпохлоремічного алкалозу внаслідок збільшеної втрати хлоридів. Можливі диспепсичні явища, біль у ділянці стравоходу і товстої кишки, що зумовлено подразнювальною дією препарату. Після внутрішньовенного введення можливі скарги на біль по ходу вен, можливий розвиток флебіту. У зв'язку з цим препарат доцільно розводити у достатній кількості (у межах 20-40 мл) ізотонічного розчину натрію хлориду і вводити у вену повільно.
Калійзберігаючі діуретичні засоби
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Петльові діуретики“ на сторінці 2. Приємного читання.
