• 1.2.2. Тіазидні діуретики (гідрохлортіазид, циклометіазид, оксодолін).
• 1.2.3. Тіазидоподібні діуретики (індапамід, клопамід, хлорталідон).
• 1.3. Інгібітори карбоангідрази (діакарб).
• 1.4. Осмотичні сечогінні засоби (маніт, сечовина).
• 1.5. Позаниркові сечогінні засоби, котрі реалізують свою дію через підвищення кровообігу взагалі і у нирках зокрема (теобромін, теофілін, еуфілін та ін.).
• 1.6. Препарати рослинного походження, котрим притаманна діуретична дія (хвощ польовий, листя мучниці, бруньки берези, листя ортосифону, ягоди суниць та ін.).
У класифікаційному аспекті та з клінічної точки зору практичне значення мають і такі характеристики діуретиків, як фармакодинамічна сила дії сечогінних засобів, швидкість настання клінічного ефекту, а також його тривалість. У відповідності до останнього діуретики поділяють:
• 2. За силою дії діуретичних засобів (за інтенсивністю екскреції йонів Na+):
• 2.1. Засоби потужної діуретичної дії (англ. high-ceiling diuretics) – гальмують реабсорбцію Na+ на 10-20 % – швидкість сечовиділення понад 8 мл/хв – фуросемід, торасемід, кислота етакринова, клопамід, осмотичні діуретики (маніт, сечовина).
• 2.2. Засоби середньої сили дії (англ, low-ceiling diuretics) – гальмують реабсорбцію на 5-10 % – тіазиди та тіазидоподібні: гідрохлортіазид, індапамід.
• 2.3. Засоби слабкої дії – гальмують реабсорбцію на 3 % – спіронолактон, діакарб, триамтерен, амілорид, ксантини (теофілін, теобромін, еуфілін), препарати лікарських рослин (листя мучниці, листя ортосифону, березові бруньки та ін.).
• 3. За швидкістю настання сечогінної дії:
• 3.1. Швидкої (екстреної) дії (максимальний ефект настає через кілька хвилин) – фуросемід, кислота етакринова, маніт, сечовина, триамтерен.
• 3.2. Помірної швидкої дії (початок дії розвивається через 1-2 до 4 години) – діакарб, теофілін, еуфілін, амілорид, циклометіазид, клопамід, оксодолін.
• 3.3. Повільної дії (початок прояву клінічної дії через 48-120 годин) – спіро- нолактон, канреонат натрію.
• 4. За тривалістю сечогінної дії:
• 4.1. Короткої дії (4-8 год) – фуросемід, торасемід, кислота етакринова, маніт, сечовина.
• 4.2. Середньої тривалості дії (8-14 год) – діакарб, триамтерен, амілорид, гідрохлортіазид, теофілін, еуфілін, торасемід, індапамід, клопамід.
• 4.3. Тривалої дії (кілька діб) – спіронолактон, хлорталідон.
Засоби, які діють на рівні клітин ниркових канальців
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6. Лікарські засоби, які впливають на функцію нирок“ на сторінці 2. Приємного читання.
