Головним препаратом цієї групи, який застосовують при бронхіальній астмі, є іпратропію бромід (атровент). Крім блокади м-холінорецепторів, у механізмі його дії важливе значення має гальмування вивільнення тромбоксану А , який є одним із найпотужніших спазмогенів для бронхів. Препарат погано проходить крізь біологічні мембрани, тому резорбтивна дія його незначна. Вводять інгаляційно. Розширення бронхів починається через 20-30 хв, досягає максимуму через 1,5-2 год і зберігається протягом 4-8 год. За активністю поступається перед β-адреноміметиками, проте до нього звикання виникає значно повільніше.
Іпратропію бромід призначають у тих самих випадках, що і β2-адреноміметики, а також у складі беродуалу (з фенотеролом), дуоліну, комбівенту (із сальбутамолом).
Побічна дія: помірна сухість у ротовій порожнині.
Тіотропію бромід (спірива) має більшу спорідненість до м1- та м3-холіно- рецепторів, повільну дисоціацію, що забезпечує більшу ефективність, тривалість дії до 24 годин.
Атропіну сульфат чинить слабкий бронхорозширювальний ефект. Діє переважно тоді, коли бронхоспазм пов'язаний з підвищеною чутливістю гладеньких м'язів до холінергічної імпульсації (наприклад, після перенесеного грипу, при хронічному бронхіті тощо). (Див. розділ “м-Холіноблокуючі засоби”).
Міотропні лікарські засоби
Основним представником цієї групи є еуфілін (амінофілін).
Фармакокінетика. Після прийому всередину еуфілін швидко всмоктується з травного каналу, зв'язується з білками плазми до 60 %, максимальна концентрація в крові спостерігається через 1-2 години. В печінці за участю системи цитохромів частково перетворюється на кофеїн. Препарат екскретується з сечею у вигляді метаболітів, 10 % – у незмінному вигляді.
Фармакодинаміка. Механізм дії еуфіліну багатокомпонентний. Найчастіше більшість дослідників пов'язують його з пригніченням активності фосфодіестера- зи III та IV, внаслідок чого накопичується цАМФ і зменшується синтез простагландину F2a, зменшується вміст внутрішньоклітинного кальцію, знижується активність кінази легких ланцюгів міозину, порушується взаємодія актину і міозину, що викликає бронхолітичний ефект. Еуфілін стимулює вивільнення адреналіну з мозкової речовини надниркових залоз і норадреиаліну – в синапсах симпатичних нервів. Збільшення вмісту катехоламінів у крові пояснюють властивістю еуфіліну блокувати аденозинові (пуринергічні) рецептори. Для лікувального ефекту при бронхіальній астмі позитивне значення має поліпшення легеневої вентиляції внаслідок посиленого скорочення діафрагми і міжреберних м'язів, розширення судин легень, нирок, посмугованих м'язів, що зумовлює зменшення периферичного судинного опору, тиску в легеневій артерії і знижує гемодинамічне навантаження на серце. У той же час безпосередньо на серце еуфілін чинить кардіотонічну дію, посилюючи його функцію і збільшуючи потребу в кисні. Еуфілін має також вінцево- розширювальний, діуретичний, антиагрегаційний вплив, знижує тиск у легеневих судинах.
Побічна дія при застосуванні всередину: диспепсичні явища, пов'язані з подразненням слизової оболонки шлунка й кишок; збуджуючий вплив на центральну нервову систему (відчуття занепокоєння, тремтіння, судоми, галюцинації); кардіо- тропний вплив – тахікардія, аритмії, серцева недостатність, венозний застій, набряк мозку.
Із групи метилксантинів для лікування хворих на бронхіальну астму застосовують також теофілін, частіше у препаратах пролонгованої дії для попередження бронхоспазму – теопек, неофілін. За механізмом дії і фармакологічними ефектами вони подібні до еуфіліну, проте поступаються йому за силою бронхорозширювального ефекту.
Побічні ефекти: нудота, блювання, пронос, збудження, головний біль; у випадках передозування можливі епілептичні напади.
Протиалергічні, десенсибілізуючі лікарські засоби
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби, які застосовують у випадках бронхіальної обструкції“ на сторінці 2. Приємного читання.
