Пектосол містить рідкі спиртові екстракти: кореня оману, моху ісландського, кореня мильнянки лікарської, трави гісопу, трави чебрецю, а також гліцерин. Фізіологічно активні речовини рослин розріджують мокроту, проявляють протикашльову, відхаркувальну, протизапальну, а також протимікробну дію.
До відхаркувальних лікарських засобів рефлекторної дії відносять також препарати: терпінгідрат, натрію бензоат, ефірні олії деяких рослин (плодів анісу, трави чебрецю, материнки звичайної, багна, коріння дев'ятисилу, листя підбілу звичайного), препарат комплексної дії пертусин та ін.
Калію йодид, натрію гідрокарбонат діють резорбтивно. Після приймання всередину виділяються бронхіальними залозами, стимулюють їх секрецію, розріджують харкотиння, а також активізують рухову функцію епітелію бронхіол. Поряд з підвищенням секреції бронхіальних залоз ці засоби мають протимікробну дію, розширюють бронхи. Натрію гідрокарбонат розплавляє муцин, а також полегшує виділення харкотиння при зміщенні його pH у лужний бік.
Показання: хронічний бронхіт.
Побічна дія. У випадках тривалого застосування препаратів йоду може розвинутись явище йодизму (нежить, слиновиділення, вугроподібний висип на шкірі). Побічні ефекти пов'язані з подразливим впливом йоду в місцях виділення. У таких випадках препарат слід відмінити. Натрію гідрокарбонат викликає втрату апетиту, нудоту.
Відхаркувальні лікарські засоби прямої дії (муколітики) розріджують харкотиння, впливають на його фізичні та хімічні властивості. Протеолітичні ферменти (трипсин кристалічний, хімотрипсин, дезоксирибонуклеаза) розривають пептидні зв'язки білкових молекул (глікопротеїнів), розщеплюють високомолекулярні продукти розпаду білків (поліпептиди) або нуклеїнових кислот, зменшуючи в'язкість і еластичність мокротиння. Через те вони мають неоднакову ефективність при різному складі харкотиння.
Трипсин кристалічний має відхаркувальну, протизапальну, імуномодулюючу дію, поліпшує мікроциркуляцію. Може розщепляти некротично змінені тканини, фібринозні утворення, в'язкі секрети і ексудати.
Показання: запальні захворюваннях дихальних шляхів, попередження утворення спайок при серединному отиті. Парентерально вводять при тромбофлебітах, синуситах, отиті, остеомієліті, іридоцикліті. Місцево призначають для лікування опіків, пролежнів, гнійних ран.
Побічна дія: алергічні реакції, після внутрішньом'язового введення – болючість, гіперемія.
Хімотрипсин, рибонуклеаза, дезоксирибонуклеаза мають подібні властивості (останні деполімеризують відповідно РНК та ДНК) і показання, але останні застосовують також як противірусні: рибонуклеазу – при кліщовому енцефаліті, вірусних менінгітах, дезоксирибонуклеазу – при герпетичних ураженнях.
Ацетилцистеїн – муколітичний відхаркувальний засіб, похідна амінокислоти цистеїну.
Фармакокінетика. Після прийому всередину ацетилцистеїн швидко та майже повністю абсорбується в травному каналі. Ацетилцистеїн метаболізується в печінці до цистеїну (фармакологічно активний метаболіт), діацетилцистеїну, цистину і змішаних дисульфідів. Біодоступність близько 10 %. Максимальна концентрація в крові досягається через 1-3 години. Біля 50 % препарату зв'язується з білками крові. Екскретується препарат із сечею у вигляді метаболітів, незначна кількість препарату виводиться з фекаліями. Період напіввиведення складає 1 годину і залежить від швидкості біотрансформації в печінці.
Фармакодинаміка. Ацетилцистеїн завдяки сульфгідрильним групам розриває дисульфідні зв'язки кислих глікозаміногліканів (мукополісахаридів) харкотиння, що викликає деполімеризацію мукопротеїдів і зменшення в'язкості слизу. Ацетил- цистеїн володіє антиоксидантним, пневмопротекторним, кардіопротекторним, де- зінтоксикаційним ефектом (сприяє синтезу глутатіону, депонуванню оксиду азоту).
Показання: захворювання дихальних шляхів (бронхоектатична хвороба, гострий та хронічний бронхіт, бронхіальна астма, трахеїт, ларингіт), отруєння парацетамолом, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів, фенолами, серцевими глікозидами, важкими металами.
Побічна дія: печія, нудота, блювання, діарея, шум у вухах, алергічні реакції, гіпотензія, бронхоспазм, висипи, свербіж.
До мукорегуляторів, що регулюють синтез секрету залозистими клітинами, належить карбоцистеїн. Препарат показаний при муковісцидозі.
Бромгексин є муколітичним і мукокінетичним засобом. Більшу відхаркувальну активність має продукт його перетворення амброксол (лазолван).
Фармакокінетика. При пероральному прийомі амброксол швидко абсорбується і проникає в легеневу тканину, а також через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри. Ступінь зв'язку з білками плазми крові 80 %. Максимальна концентрація в крові досягається через 2 години після введення, зберігається 10-12 годин. Препарат метаболізується в печінці з утворенням дибромантранілової кислоти та глюкуронових кон'югатів. Екскретується з сечею, 90 % у вигляді водорозчинних метаболітів, 5 % у незмінному вигляді, може виділятися з грудним молоком.
Фармакодинаміка. Бромгексин та його похідна сполука амброксол нормалізують порушене співвідношення серозного та слизового компонентів бронхіального секрету, сприяють продукції нейтральних полісахаридів. Препарати активізують секрецію слизових залоз і миготливого епітелію бронхів, сприяють видаленню слизового секрету, стимулюють синтез і секрецію сурфактанту (рис. 5.4).
Показання: амброксол і бромгексин призначають при гострих та хронічних захворюваннях дихальних шляхів, при муковісцидозі, для профілактики ускладнень після операцій на легенях, у випадках густого, в'язкого, гнійного харкотиння.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відхаркувальні лікарські засоби“ на сторінці 2. Приємного читання.
