За хімічною природою препарати антиоксидантів можна класифікувати так.
I. Антиоксиданти прямої дії:
• фенольні сполуки – токофероли, поліфероли (вітамін Р), дибунол, пробукол;
• убіхінони – убіхінон, коензим Ql0;
• ретиноли та β-каротини;
• карбонові кислоти – аскорбінова, лимонна;
• тіолові сполуки – цистеїн, глутатіон;
• глікозиди – екстракт елеутерококу, настойка женьшеню;
• 3-оксипіридини – емоксипін, мексидол;
• 1,4-дигідропіридини-дилудин;
• 1,2,4-триазоліни – тіотриазолін.
II. Антиоксиданти непрямої дії:
• амінокислоти – метіонін, глютамінова кислота, ліпоєва кислота, ліпамід;
• похідні нікотинової кислоти – нікотинамід, нікотинова кислота, ксантинолу нікотинат;
• індуктори антиоксидантних ферментів – рибофлавін;
• амінотіоли – цистамін;
• мікроелементи – селен.
III. Ферментні препарати – церулоплазмін, супероксиддисмутаза.
В останні роки виявлено такі особливості антиоксидантів: препарати у терапевтичних дозах не проявляють фізіологічних або біохімічних ефектів у здоровому організмі; захисна дія антиоксидантів неспецифічна і проявляється у разі різноманітних впливів; захисні властивості антиоксидантів потенціюються у разі використання комбінацій водо- та жиророзчинних інгібіторів вільнорадикального окислення. Всі ці відмінності пов'язані з біологічною роллю біоантиоксидантів і функціюванням їх у складі антиоксидантної системи.
Враховуючи особливості антиоксидантів, можна виділити основні принципи їх застосування як засобів профілактики та лікування хронічної вікової патології, а саме:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антиоксидантні засоби“ на сторінці 2. Приємного читання.
