• 2. Альтернативні засоби (II ряду).
• 3. Резервні засоби.
Основні засоби. Протисифілітичними засобами І ряду є препарати бензилпеніциліну (натрієва, калієва солі, а також бензатин бензилпеніцилін та інші біциліни), які застосовують внутрішньом'язово. Ці антибіотики швидко вбивають збудник сифілісу бліду трепонему – проявляють трепонемоцидну дію. До антибіотиків збудник сифілісу резистентності не набуває.
У частини хворих на початку антибіотикотерапії протягом декількох годин після першої ін'єкції виникає погіршення загального стану хворого із розвитком симптомів інтоксикації – підвищується температура тіла, виникають головний біль, тахікардія, міалгія, загальна слабкість. Такий побічний ефект антибіотикотерапії отримав назву реакції Яриша – Герксхаймера (Jarisch – Herxheimer Reaction – названа за прізвищами австрійського та німецького дерматологів, які її вперше описали після застосування препаратів ртуті у хворих на сифіліс. У вітчизняній літературі відома як реакція Герксгеймера – Яриша – Лукашевича). Реакція може виникати й при антибіотикотерапії інших інфекційних захворювань внаслідок бактерицидної дії протимікробних засобів – через масову загибель мікроорганізмів та швидке надходження у кров великої кількості ендотоксинів загиблих бактерій. Цей побічний ефект антибіотикотерапії є швидкоплинним, зникає протягом одного дня, його не можна попередити і він не вимагає спеціального додаткового лікування. У разі загального тяжкого стану хворого, наприклад, внаслідок сифілітичного ураження клапана аорти, хворому для попередження виникнення реакції Яриша – Герксхаймера заздалегідь, до початку протисифілітичної антибіотикотерапії, вводять десенсибілізуючі засоби – глюкокортикоїди.
Альтернативними засобами (засобами II ряду) є макроліди (еритроміцин, джозаміцин) і тетрацикліни (доксициклін), їх застосовують в основному при алергії до пеніцилінів. Еритроміцин за ефективністю поступається іншим препаратам II ряду; крім того, він не проходить гематоплацентарний бар'єр та не виявляє терапевтичної дії на плід. Тому новонародженим (у разі лікування вагітної еритроміцином) показане лікування препаратами бензилпеніциліну.
Рідше призначають інші антибіотики пеніцилінового ряду (ампіцилін, амоксици- лін, оксацилін) та цефалоспорини (цефазолін, цефтриаксон), що мають ширший спектр протимікробної дії, коли є необхідність одночасного лікування супутніх інфекцій. Цефтриаксон має здатність накопичуватись у мозку у високих концентраціях, тому його призначають при нейросифіпісі.
Резервними протисифілітичними препаратами (засобами III ряду) вважають азаліди (азитроміцин). За ефективністю резервні й альтернативні препарати поступаються препаратам бензилпеніциліну.
Препарати вісмуту. Комплексні препарати вісмуту (бійохінол, бісмоверол) є специфічними протисифілітичними препаратами – діють лише на бліду трепоие- му і не проявляють широкої антибактеріальної дії. Тип антибактеріальної дії бактеріостатичний (трепонемостатичний тип дії). Механізм дії зумовлений блокуванням сульфгідрильних груп (SH-груп) ферментів мікроба. За активністю та швидкістю настання ефекту препарати вісмуту поступаються антибіотикам.
Бійохінол (biiochinolum) є 8 % суспензією йодовісмутату хініну в нейтралізованій персиковій олії, тобто містить вісмут (bi), йод (іо) і хінін (chin) у персиковій олії (оі). Він володіє додатковими протизапальними і розсмоктувальними ефектами. Його випускають у флаконах для парентеральних (внутріїпньом'язових) ін'єкцій по 100 мх Вводять внутрішньом'язово по 2 (3) мл 1 раз у 2 (3) дні, тобто з розрахунку 1 мл на день.
Бісмоверол (bismoverolum) – 7 % суспензія основної вісмутової солі моновісмут- винної кислоти в нейтралізованій персиковій (або оливковій) олії.
Препарати вісмуту призначають при усіх формах сифілісу у комбінації з антибіотиками. Вони особливо ефективні при нейросифілітичних ураженнях. Препарати вісмуту мають також протизапальну і розсмоктуючу дію, тому їх застосовують при несифілітичних ураженнях ЦНС (арахноенцефаліті, менінгомієліті, залишкових явищах після мозкових інсультів). З травного тракту не всмоктуються, тому їх вводять внутрішньом'язово. Виводяться переважно нирками, а також у невеликих кількостях кишечником і потовими залозами.
Побічні ефекти: гінгівіт, стоматит, поява сірої облямівки по краю ясен (вісмутова кайма), сірі плями на видимих слизових оболонках, коліт, діарея, дерматит, нефропатії (відносно часті, звичайно проходять після відміни препарату), гепатит. При застосуванні препаратів вісмуту необхідно стежити за станом слизової оболонки порожнини рота, функцією нирок і печінки.
Препарати
| Назва препарату | Форма випуску | Спосіб застосування |
| Бензилпеніциліну натрієва сіль Benzylpenicfflinum-natrium | Порошок для приготування розчину для ін'єкцій по 500 000 і 1000 000 ОД (або МО) у флаконах | Внутрішньом'язово по 1 млн ОД 4 рази на добу. Курс при первинному сифілісі – 10 діб, вторинному – 20 діб, третинному (пізній вісцеральний сифіліс) – 28 діб |
| Бійохінол · Biiochinolum | У флаконах по 100 мл | Внутрішньом'язово по 2-3 мл 1 раз на 3 дні. На курс лікування 50 мл |
Протитуберкульозні лікарські засоби
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протисифілітичні лікарські засоби“ на сторінці 2. Приємного читання.
