До похідних нітрофурану резистентність у бактерій формується значно повільніше, що пов'язано з нетиповим для більшості хіміотерапевтичних засобів механізмом антибактеріальної дії нітрофуранів: препарати цієї групи необоротно порушують активність основного донатора Н+ у клітині (НАДН), припиняючи цим функцію дихального ланцюга; крім того, гальмують цикл лимонної кислоти й біохімічні процеси у мікробній клітині, що порушує структуру її оболонки.
Нітрофурал (фурацилін) має антибактеріальну активність по відношенню до грампозитивних, грамнегативних мікроорганізмів, деяких найпростіших, має анти- ексудативну дію.
Показання: антисептична обробка слизових оболонок порожнини рота, полоскання горла, інфікованих ран.
Побічна дія при місцевому застосуванні розвивається рідко, можливі алергічні реакції.
Фуразолідон має більшу активність відносно грамнегативних бактерій кишкової групи (збудників дизентерії, черевного тифу, паратифу), ніж грампозитивних, і йому властива менша токсичність. Крім того, має протитрихомонадну і протилямбліозну активність, впливає на Helicobacter pylori. Менше впливає на збудників інфекційної, зокрема газової гангрени. У механізмі антибактеріальної дії властиве пригнічення МАО, тому фуразолідон не можна поєднувати з іншими інгібіторами МАО – наприклад, з трициклічними антидепресантами (імізин), непрямими адреноміметиками, анорексигенними засобами (фепранон). При застосуванні треба дотримуватись дієти, вилучати продукти, які містять тирамін (сир, кава, вершки). Крім того, фуразолідон має тетурамоподібну дію, сенсибілізуючи організм до алкоголю, і його не можна призначати хворим на алкоголізм.
Показання: всередину при інфекційно-запальних захворюваннях сечовивідної системи, після хірургічних втручань на сечовивідній системі, місцево призначають при інфекційно-запальних захворюваннях сечовивідної системи, гнійних і інфікованих ранах, опіках, фістулах, кератиті.
Побічна дія: диспепсичні явища, алергічні реакції, кровоточивість та порушення менструального циклу (антиагрегантна дія); можливі метгемоглобінемія, неврит, порушення функції нирок.
Нітрофурантоїн (фурадонін) має більшу ефективність при інфекціях сечовивідних шляхів. Призначають хворим на пієліт, пієлонефрит, цистит, уретрит, при урологічних операціях і маніпуляціях.
Фурагін – показаний при захворюваннях сечових шляхів. Його можна застосовувати місцево в хірургічній, акушерсько-гінекологічній та офтальмологічній практиці.
Фуразидин (фурамаг) за протимікробною активністю подібний до фурагіну. Призначають при тяжких формах інфекційних захворювань, у комплексі з іншими антибактеріальними препаратами – при черевному тифі та паратифах.
Ніфуроксазид впливає на грампозитивні і грамнегативні збудники кишкових інфекцій; його призначають при гострій діареї інфекційного генезу, хронічних колітах і ентероколітах. Призначають хворим з інфікованими ранами та при різноманітних хірургічних захворюваннях, у комплексному лікуванні дисбіозу кишечнику, для профілактики при хірургічних втручаннях на кишечнику.
При застосуванні нітрофуранів відносно часто виникають побічні ефекти: диспепсичні розлади, холестаз та гепатит, неврологічні (неврити) та гематологічні ускладнення, шкірні і бронхолегеневі (бронхоспазм та кашель) ураження, алергічні реакції. Наявність значних побічних реакції обмежує застосування нітрофуранів.
Похідні нафтиридину
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оксазолідинони“ на сторінці 2. Приємного читання.
