– антибіотики: гризеофульвін, нізорал;
– похідні N-метилнафтолану: тербінафін (ламізил);
– похідні нітрофенолу: нітрофунгін;
– препарати йоду: розчин йоду спиртовий, калію йодид;
– похідні кислоти ундецилової: мазь “Ундецин”, “Цинкундан”.
• 1.3. Засоби для лікування мікозів, спричинених умовно-патогенними грибами:
– антибіотики: ністатин, леворин, амфотерицин В, амфоглюкамін, тербінафін (ламізил), пімафуцин;
– похідні імідазолу: міконазол, клотримазол, оксиконазол;
– біс-четвертинні амонієві солі: декамін;
– галогени, неорганічні кислоти, луги.
Засоби для лікування системних або глибоких мікозів
При глибоких або системних мікозах спостерігаються ураження печінки, кістково-суглобового апарата, лімфатичних вузлів, шлунково-кишкового тракту, мозку та його оболонок, генералізовані мікози за типом сепсису. Глибокі мікози спостерігаються рідко і важко підлягають лікуванню. Більше половини з них – це результат активізації сапрофітних дріжджеподібних грибків. Значно рідше глибокі мікози спричинені збудниками кокцидіоїдозу, криптококозу, споротрихозу, гістоплазмозу, бластоплазмозу та іншими. При епідермомікозах (дерматомікозах) вражаються нігті, шкіра, волосся. Збудниками їх є епітеліофіти, трихофіти, мікроспори та інші гриби. Із умовно-патогенних грибків найчастіше збудниками є дріжджеподібні гриби, іноді плісеневі гриби (збудники аспергільозу).
Один із основних препаратів для лікування системних мікозів – амфотери- цин В (фунгізон), який є полієновим антибіотиком, продуктом Streptomycesnodosum.
Фармакокінетика. Препарат практично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Через гематоенцефалічний бар'єр антибіотик не проникає. Близько 95 % циркулюючого у крові амфотерицину В зв'язується з білками плазми. Основне місце біотрансформації – печінка. Виведення амфотерицину В відбувається повільно (за тиждень близько 20-40 % введеної дози) нирками.
Фармакодинаміка. Механізм дії амфотерицину пов'язаний з порушенням транспортної функції та проникності клітинної мембрани грибів. Селективність протигрибкової дії препарату зумовлена тим, що амфотерицин взаємодіє з основним ліпідом стінки грибів – ергостеролом. Основним ліпідом клітин людини та бактерій є холестерин. Препарат спричиняє фунгістатичний ефект і не впливає на бактерії, рикетсії та віруси.
Показання. Гістоматоз, кокцидіоїдоз, вісцеральні форми кандидомікозу, бластомікози, глибокий генералізований трихофітоз. Вводять амфотерицин В внутрішньовенно, у порожнини тіла, застосовують інгаляційно і місцево. Амфотерицин В виявляє високу токсичність. Через це препарат вводять внутрішньовенно лише у випадках, коли мікоз загрожує життю пацієнта. Препарат розчиняють 5 % розчином глюкози і вводять внутрішньовенно крапельно протягом 3-6 годин. Введення проводять через день або двічі на тиждень.
Побічні ефекти. Із побічних ефектів типові головний біль, лихоманка, диспепсія, зниження артеріального тиску, нефротоксичність, анемія, гіпокаліємія, порушення функції печінки, нейротоксичність, тромбофлебіти, алергічні реакції. Амфотерицин В протипоказаний при захворюваннях печінки та нирок.
Амфоглюкамін – менш токсичний препарат, ніж амфотерицин В.
Фармакокінетика. Препарат поступово всмоктується в шлунково-кишковому тракті, тому висока концентрація в крові відзначається через 2-3 доби. Виводиться нирками повністю протягом 10 днів.
Фармакодинаміка. Механізм дії, спектр дії як у амфотерицину В. Призначається по 200 000 ОД 2 рази на добу, після їди (потім дозу підвищують до 500 000 ОД). При вісцеральних мікозах (сечових органів, дихальної системи, органів травного каналу) приймають протягом 10-14 діб. При хронічних (грануломатозних) кандидозах та глибоких мікозах лікування може тривати 3-4 тижні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протигрибкові лікарські засоби“ на сторінці 2. Приємного читання.
