Найновіші відомості щодо цього препарату свідчать про його відносну нешкідливість (за умови дотримання запобіжних заходів) і високу ефективність у випадках інсулінонезалежного ЦД типу 2.
Метформін зменшує вміст цукру за рахунок погіршення всмоктування глюкози з кишечнику, підвищення чутливості тканин до дії власного інсуліну, сприятливого впливу на ліпідний обмін. Препарат гальмує розвиток атеросклерозу (знижує рівень загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності, тригліцеридів і підвищує рівень ліпопротеїнів високої щільності), стимулює фібринолітичну активність ендотелію, знижує гіперагрегацію тромбоцитів, поліпшує артеріальний кровообіг (схема 13.2). Він є препаратом першого вибору для фармакотерапії інсулінонезалежного цукрового діабету, що супроводжується ожирінням, здатний протистояти розвитку та прогресуванню ускладнень з боку серцево-судинної системи.
Призначається препарат всередину під час або безпосередньо після вживання їжі. Можлива мототерапія або у поєднанні з похідними сульфонілсечовини чи інсуліном.
Побічна дія: металічний присмак у роті, диспепсичні явища, шкірні алергічні реакції, порушення абсорбції ціанокобаламіну (за тривалого вживання).
Гіпоглікемічні препарати дозують з урахуванням вмісту глюкози в крові й сечі. Для кожного хворого потрібно підбирати індивідуальну дозу, яка при систематичному вживанні забезпечує стійке зниження вмісту глюкози в крові до нормального рівня. Призначення гіпоглікемічних препаратів необхідно поєднувати з обмеженим вмістом вуглеводів у продуктах харчування.
Останнім часом застосовують похідні тіазолідонів – розиглітазон (авандіа), які, діючи на генному рівні (бо є селективними агоністами ядерних рецепторів), підви-
Схема 13.2. Механізм дії метформіну
щують чутливість тканин-мішеней до інсуліну та метформіну, а також мають гіпо- ліпідемічну активність.
Для всіх протидіабетичних лікарських засобів основним і типовим ускладненням е гіпоглікемія. Цей стан виникає при передозуванні препаратів або при порушенні режиму харчування. У тяжких випадках може виникнути гіпоглікемічний шок, або кома.
Похідна бензойної кислоти репаглінід (новонорм) – швидкодіючий пероральний цукрознижуючий засіб. Механізм дії препарату полягає у закритті АТФ-залежних калієвих каналів у мембрані β-клітин підшлункової залози спеціальним білком. Це спричиняє деполяризацію β-клітин і призводить до відкриття кальцієвих каналів, що збільшує вхід у клітину іонів кальцію, які стимулюють секрецію інсуліну. Пік концентрації препарату в плазмі настає через 1 годину після прийому. Швидка та коротка дія репаглініду сприяє стимуляції секреції інсуліну у відповідь на прийом їжі, ідентичній ранній фазі секреції інсуліну у здорових осіб. Тому подібні препарати ще називають прандіальними регуляторами.
До препаратів, що стимулююють активність гормонів-інкретинів (інкретино- міметиків), відносять ситагліптин (янувія) та екзенатид (баєта). Інкретини – це гормони, що синтезуються певними клітинами тонкого кишечнику і викликають стимуляцію секреції інсуліну у відповідь на прийом їжі. До їх числа відносять глю- козозалежний інсулінотропний поліпептид (ГІП) та глюкагоиоподібнй пептид-1 (ГПП-1). У здорових осіб "інкретиновий ефект” складає від 70 % постпрандіальної секреції інсуліну, а у хворих на ЦД типу 2 він суттєво знижений. Окрім безпосереднього впливу на синтез інсуліну, інкретиноміметики сповільнюють випорожнення шлунка та зменшують апетит, що сприятливо для хворих з ожирінням.
Екзенатид (баєта) був виділений зі слини гігантської ящірки Gila monster. Препарат зв'язується з рецепторами ГПП-1, оскільки його амінокислотна послідовність на 50 % співпадає з людським ГПП-1. Завдяки активній стимуляції ΓΠΠ-1-рецепторів активно стимулюється секреція інсуліну, пригнічується викид глюкагону після їжі, зменшується апетит та вживання їжі, що призводить до втрати ваги у хворих на ЦД типу 2. При підшкірному введенні пік концентрації у плазмі досягається через 2-3 год, а період напіввиведення складає 2-6 год. Препарат призначають двічі на день (перед сніданком і вечерею), що забезпечує зменшення глікемії протягом доби. Ускладненнями можуть бути диспепсичні розлади, нудота, блювання, діарея, запаморочення, головний біль тощо.
Ситагліптин (янувія) є високоселективним інгібітором ферменту дипептидил- пептидази-4 (ДПП-4), який гідролізує ГІП та ГПП-1. Таким чином, пригнічення ДПП-4 сприяє збільшенню рівня інкретинів, що призводить до підвищення глюкозозалежного синтезу інсуліну та зменшення секреції глюкагону. У пацієнтів із ЦД типу 2 прийом однієї дози препарату пригнічує активність ферменту ДПП-4 протягом 24 годин. Найчастішими побічними ефектами є головний біль, розлади ШКТ, артралгії, периферичні набряки.
Для лікування цукрового діабету створено ряд препаратів з новим напрямом дії, які погіршують всмоктування вуглеводів у кишках. До таких препаратів належить псевдотетрасахарид – акарбоза (глюкобай).
Механізм дії препарату полягає у пригніченні активності ферменту кишок α-глюкозидази, що затримує всмоктування більшості вуглеводів (крім лактози). Надмірна кількість неперетравлених вуглеводів (крохмаль, сахарози, декстрини, мальтоза) надходять до товстої кишки, де під впливом мікроорганізмів розщеплюються з утворенням газів. Метеоризм спостерігається у 20-30 % хворих, а послаблюючий ефект – приблизно у 3 %. Акарбоза рідше використовується для монотерапії. Її гіпоглікемічний ефект значно посилюється у поєднанні з інсуліном або похідними сульфонілсечовини. Препарат із кишок абсорбується погано, порушує абсорбцію метформіну, тому ці препарати поєднувати недоцільно.
Позитивної оцінки заслуговує фітотерапія і фітопрофілактика цукрового діабету. Витяжки з рослин знижують рівень глюкози в крові і мають лікувальне значення при легких, середніх і навіть при тяжких формах цукрового діабету. Це козлятник, стручки квасолі, листя чорниці, листя горіха, ягоди шовковиці, трава споришу, збір “Арфазетин” та ін.
Глюкагон – поліпептидний гормон, який продукується α-клітинами підшлункової залози, містить 29 залишків амінокислот. Сприяє підвищенню рівня глюкози в крові внаслідок стимуляції процесів гліконеогенезу й глікогенолізу в печінці. Глюкагон стимулює мобілізацію жиру і збільшення вмісту вільних жирних кислот у крові; стимулює секрецію деяких гормонів, зокрема інсуліну, соматотропіну, тиротропіну, кортикостероїдів, катехоламінів; знижує чутливість клітин організму до інсуліну, гальмує синтез жирних кислот, збільшує розпад білка; підвищує силу скорочень серця; збільшує автоматизм надшлуночкових водіїв ритму серця; покращує перед- сердно-шлуночкову провідність, не посилюючи при цьому автоматизм шлуночків.
Показання: гіпоглікемічна кома, гостра недостатність серця, порушення ритму серця, передозування β-адреноблокаторів, кардіогенний шок.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Синтетичні протидіабетичні препарати“ на сторінці 2. Приємного читання.
