Гірудин – поліпептид, який виробляється слинними залозами п'явок. Присмоктавшись до шкіри, вони вводять у кров гірудин, що чинить антикоагулянтну дію. Ефект триває майже 2 год. При з'єднанні з тромбіном гірудин утворює неактивні сполуки. Застосовують у випадках поверхневого тромбофлебіту, іноді під час гіпертензивного кризу, що супроводжується головним болем. У таких випадках п'явки прикладають до шкіри потилиці.
Натрію цитрат – зв'язує вільні йони кальцію, витісняючи його з реакцій коагуляції, пригнічує адгезію тромбоцитів. Як антикоагулянт застосовують під час переливання і для консервування крові, приготування препаратів із крові, для різноманітних гематологічних досліджень.
Антикоагулянти непрямої дії
Антикоагулянти непрямої дії є антагоністами віт. К, які, можливо, витісняють його з ферментних систем, що беруть участь в утворенні протромбіну та інших факторів коагуляції. їхня дія розвивається повільно і тільки в організмі. Це похідні кумарину (синкумар, варфарин) та індандіону (фенілін), які за структурою подібні до активної частини віт. К – 2-метил-1,4-нафтохінону:
Кумарин було відкрито в 1922-1924 рр. при з'ясуванні причин зниження згортання крові й кровотеч у великої рогатої худоби в Канаді та США під час годування конюшиною, що починала загнивати. Згодом із зіпсованої конюшини вилучили дикумарин, який утворюється із кумарину під впливом грибів. Після визначення хімічної структури дикумарину його було отримано синтетично.
Фармакокінетика похідних кумарину та індандіону мало чим відрізняється. Вони абсорбуються у травному каналі, із крові надходять до різних органів, переважно в печінку, виводяться нирками. Похідні індандіону можуть забарвлювати сечу в рожевий колір.
Максимальна дія непрямих антикоагулянтів настає через 1-2 дні після введення, загальна тривалість дії – 2-4 дні. У варфарину, який сьогодні найчастіше використовується, максимальний ефект розвивається на 4 добу після введення і триває після відміни препарату понад 3 дні. Всі препарати кумулюють.
Фармакодинаміка. Будучи конкурентними антагоністами віт. К, непрямі антикоагулянти порушують синтез факторів коагуляції крові, поступово знижуючи її згортання. Непрямі антикоагулянти підвищують проникність стінки кровоносних судин, знижують тонус бронхів, кишок. Гальмують реакцію взаємодії антигену з антитілом, оборотно пригнічують активність деяких ферментів (трипсин, рибонуклеаза, фумараза), стимулюють виведення сечової кислоти.
Показання: тромбофлебіт, тромбоз, тромбоемболія, облітеруючий ендартеріїт, ішемічна хвороба серця, у хірургії – в післяопераційний період для запобігання тромбоутворення.
Призначаючи непрямі антикоагулянти, слід враховувати індивідуальну чутливість хворих.
Ефективність непрямих антикоагулянтів контролюється за показником протромбінового індексу, який повинен бути на рівні 40-60 %.
Побічна дія: кровотечі шлункові, кишкові, носові та інші крововиливи у випадках передозування. Рідко – алергічні реакції, головний біль, диспепсичні явища, порушення функції печінки.
При геморагії препарат відміняють, дають вікасол, кислоту аскорбінову, рутин, препарати кальцію.
Протипоказання: знижене згортання крові, підвищена проникність стінки судин, ендокардит, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, злоякісні пухлини, порушення функцій печінки, нирок, вагітність.
Лікарські засоби, що впливають на фібриноліз
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби, що знижують згортання крові (антикоагулянти)“ на сторінці 2. Приємного читання.
