Протиблювотні лікарські засоби застосовують досить часто, оскільки блювання є симптомом численних захворювань.
Блювотний рефлекс викликається підвищенням тиску в шлунку і різних відділах тонкої і товстої кишки, спазмом порожнистих органів (бронхів, шлунка, кишечнику, жовчних проток і сечовивідних шляхів, судин), підвищенням внутрішньочерепного тиску у зв'язку з пухлинами, абсцесами, під впливом психогенних чинників. Блювання може супроводжувати біль різного походження, інтоксикацію багатьма лікарськими засобами (цитостатиками, серцевими глікозидами та ін.).
Залежно від механізму розвитку розрізняють блювання центрального і периферичного походження. Відповідно, протиблювотні засоби поділяють на засоби центральної і рефлекторної дії. До протиблювотних засобів центральної дії належать антипсихотичні засоби, блокатори м-холінорецепторів, гістамінових Н1-рецепторів, дофамінових і серотонінових рецепторів. Залежно від походження блювання слід призначати ті чи інші протиблювотні засоби.
Так, при захитуванні або хворобах руху (морській, повітряній хворобі) блювання викликане надмірним збудженням вестибулярного апарату, звідки імпульси через мозочок (у мозочку виявлено м-холінорецептори і гістамінові Η1-рецептори) надходять до центру блювання. Тому людям з підвищеною збудливістю вестибулярного апарату з метою профілактики призначають засоби, що містять м-холіноблокатор скополамін. Одним із використовуваних засобів при захитуванні є таблетки “Аерон”, що містять, окрім скополаміну, м-холіноблокатор гіосціамін камфорнокислий. Застосовують за 30- 60 хв до початку подорожі (на літаку, пароплаві тощо). Тривалість дії близько 6 годин.
При захитуванні ефективні також блокатори гістамінових Н1-рецепторів димедрол і дипразин, що мають до того ж холіноблокуючий і седативний ефект. Можливо, що в механізмі протиблювотної дії м-холіноблокаторів і протигістамінних засобів має значення їх прямий вплив на блювотний центр.
Побічними ефектами м-холіноблокаторів і протигістамінних засобів є сонливість, сухість у роті, порушення акомодації.
Ефективними протиблювотними засобами є антипсихотичні засоби, похідні фе- нотіазину (трифтазин та ін.) і бутирофенону (галоперидол). Механізм їх дії полягає в блокаді дофамінових рецепторів пускової (тригерної) зони блювотного центру. Тому вони ефективні при блюванні, викликаному речовинами, дія яких спрямована на пускову зону, – глікозиди наперстянки, апоморфін та ін. Ці препарати застосовують також при блюванні в післяопераційному періоді, променевій хворобі, токсикозі вагітності, гикавці. Для профілактики захитування вони неефективні.
Активним протиблювотним засобом центральної дії, який пригнічує пускову зону, є похідний бензаміду метоклопрамід (церукал). Механізм центральних ефектів препарату полягає в блокаді дофамінових рецепторів, а у великих дозах – також серотонінових рецепторів пускової зони. Метоклопрамід діє вибірково, його про- тиблювотний ефект не супроводжується загальною загальмованістю. За спектром протиблювотної дії метоклопрамід аналогічний антипсихотичним засобам. Він також посилює моторику шлунка і тонкої кишки, прискорює спорожнення шлунка. Тонус нижнього сфінктера стравоходу підвищує, на товсту кишку не впливає. Підвищує тиск у жовчних протоках і жовчному міхурі. Знижує тонус сфінктера Одді.
Побічні ефекти: сонливість, шум у вухах, сухість у роті, екстрапірамідні розлади (у великих дозах викликає явища паркінсонізму).
Протипоказання: з обережністю призначають дітям до 14 років, водіям автотранспорту. Застосовують при блюванні та нудоті, зумовленій подразненням слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, при виразковій хворобі, гастриті, коліті, злоякісних новоутвореннях шлунково-кишкового тракту, при променевій хворобі, уремії, затримці евакуації вмісту зі шлунка та ін. При захитуванні препарат неефективний.
Антагоністом дофамінових рецепторів є також домперидон (мотиліум). Використовується як протиблювотний і прокінетичний засіб. Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Може викликати гіперпролактинемію. Ефективними протиблювотними засобами є також антагоністи серотонінових рецепторів – гранісетрон (гранітрон), ондасетрон (еметрон), тропісетрон. Їх механізм дії пов'язаний з блокадою серотонінових рецепторів пускової зони і закінчень блукаючих нервів, що контактують з блювотним центром. Вважають, що ці препарати, окрім центрального, надають і периферичний пригнічуючий вплив на чутливі закінчення блукаючого нерва в периферичних тканинах. Препарати цієї групи застосовуються в основному для профілактики, усунення блювання при хіміотерапії в онкологічній практиці, при променевій хворобі. Переносяться добре. Інколи можливий головний біль, запаморочення, закреп.
При блюванні, що виникло рефлекторно у зв'язку з подразненням слизової оболонки шлунка, застосовують місцевоанестезуючі засоби – анестезин, а також ментол, м'ятну воду, бажано з льодом. При спазмі гладком'язових елементів порожнистих органів черевної порожнини (пілороспазм, жовчна, печінкова колька), що супроводжуються болем, застосовують спазмолітики: атропіну сульфат, папаверину гідрохлорид, дротаверин (но-шпа).
Жовчогінні, гепатопротекторні, холелітолітичні лікарські засоби
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Блювотні і протиблювотні лікарські засоби“ на сторінці 2. Приємного читання.
