Рис. 8.1. Фармакодинаміка магнію сульфату залежно від способу застосування
ефект настає через 4-6 годин. Концентровані розчини солей можуть спричинити пілороспазм, а значить – затримку їх надходження в кишечник.
Сольові послаблювальні засоби застосовують для швидкого спорожнення кишечнику одноразовим прийомом. Повторний прийом протягом найближчих днів призначати не можна (виражена подразнювальна дія).
Оскільки після прийому сольових послаблювальних затримується всмоктування в кишечнику не тільки води, але й харчових, лікарських, отруйних речовин, основними показаннями для їх застосування є гострі отруєння різноманітними речовинами, вжитими всередину. Сольові послаблювальні в комбінації з протигельмінтними засобами застосовують для прискорення виведення гельмінтів і протигельмінтних препаратів з організму. Показання до призначення сольових послаблювальних: загроза крововиливу в мозок, набряк мозку, дегідратація організму. У такому разі для виведення з організму максимальної кількості рідини використовують концентровані розчини натрію сульфату (20-30 г на /г склянки води).
Протипоказання до призначення як сольових, так і інших послаблювальних – гострі захворювання органів черевної порожнини (апендицит, перитоніт, холецистит, механічна перешкода для просування вмісту кишечнику, защемлена грижа, кровотечі з матки, травного тракту і т. ін.).
Об'єм кишечнику збільшують також синтетичні дисахариди (лактулоза), полімерні препарати поліетиленгліколю (форлакс, транзипег). Це сполуки з високою молекулярною масою, що не абсорбуються при набуханні і утримують значну кількість води. Вміст кишечнику при цьому збільшується, що приводить до посилення перистальтики і послаблювального ефекту, який настає через 24-48 годин.
До препаратів, які підвищують рухову активність переважно тонкого кишечнику, належать масла та олії, які не розщеплюються і не абсорбуються в кишечнику (масло вазелінове), або розщеплюються і адсорбуються частково (рицинова, оливкова, мигдальна, кунжутна олії, риб'ячий жир).
Ці масла чинять подразливу дію на слизову оболонку тонкого кишечнику і розм'якшують калові маси, полегшуючи їх просування в кишечнику.
Олію рицинову (касторову) отримують з насіння рослини рицини (Ricinus communis). У дванадцятипалій кишці з олії рицинової під впливом ліпази утворюється рицинова кислота. Солі останньої подразнюють рецептори кишечнику і, очевидно, порушуючи транспорт іонів, затримують усмоктування води. У результаті посилюється моторика кишечнику і прискорюється його спорожнення. Ефект проявляється через 2-6 годин.
Як послаблювальний засіб рицинову олію застосовують всередину при тривалому закрепі у хворих на геморой, проктит з тріщинами заднього проходу. Рицинову олію призначають при підготовці до рентгенологічного дослідження органів черевної порожнини для видалення з кишечнику газів і вмісту (натщесерце). Сольові по- слаблювальні з цією метою призначати не можна, оскільки після їх застосування гази і рідина в кишечнику залишаються.
Протипоказана рицинова олія як послаблювальний засіб при отруєннях жиророзчинними сполуками (бензолом, фосфором та ін.), а також після приймання препаратів чоловічої папороті (у зв'язку з розчинністю речовин в олії прискорюється їх абсорбція і посилюється інтоксикація).
Масло вазелінове призначають всередину переважно хворим на хронічні закрепи.
Велике практичне значення мають проносні засоби, що діють переважно на товсту кишку. Серед них розрізняють препарати рослинного і синтетичного походження.
Із препаратів рослинного походження частіше використовують ті, що містять ан- траглікозиди: препарати кори крушини (з кори крушини вільхоподібної – Frangula ainus Mill.), кореня ревеню (з кореневища ревеню тангутського – Rheum palmatum), листя сенни (Folium Sennae) (отримують з рослин Cassia acutifolia Del. і Cassia angustifolia Vahl).
Антраглікозиди складаються з цукрів і похідних антрацену, наприклад, емодину, хризофанової кислоти. Вони частково всмоктуються в тонкій кишці і виділяються в товстій, а частково вивільняються в товстій кишці під впливом бактеріальної флори. Таким чином, діючими речовинами є не самі антраглікозиди, а продукти їх гідролізу. Останні стимулюють рецептори товстої кишки і, крім того, затримують всмоктування електролітів і води, посилюючи у такий спосіб перистальтику товстого кишечнику.
Допускають, що гідроліз антраглікозидів відбувається в інших органах, можливо в печінці. Далі продукти гідролізу разом з жовчю виділяються в кишечник, де і діють на рецептори. Послаблювальна дія настає через 8-12 годин. Зазвичай препарати, що містять антраглікозиди, дають перед сном. Ефект настає наступного дня.
Хризофанова кислота (один із продуктів гідролізу антраглікозидів) виділяється з організму з сечею, молоком жінки-годувальниці, забарвлюючи їх.
Послаблювальні засоби, що містять антраглікозиди, як і синтетичні препарати, застосовують переважно для усунення звичайного запору, а також при затримці і утрудненій дефекації при геморої. У цьому випадку препарати приймають у великих дозах. За відсутності ефекту у зв'язку з тривалим застосуванням одного засобу переходять на інші послаблювальні. Послаблювальні препарати, які містять антраглікозиди, у великих дозах можуть викликати біль у животі і тенезми. Особливо обережним слід бути, призначаючи зазначені препарати вагітним і жінкам-году- вальницям, а також пацієнтам із захворюваннями печінки і нирок. Ретельний добір доз може запобігти небажаним ефектам послаблювальних засобів.
З кори крушини (Cortex Frangulae Anni) готують рідкі і сухі екстракти, збори.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби, що впливають на моторику шлунка“ на сторінці 3. Приємного читання.
