Більшість блокаторів гістамінових Н2-рецепторів низьколіпофільиі і тому до ЦНС проникають погано. Виділяються переважно в незміненому вигляді, головним чином нирками. Невелика частина виводиться через кишечник, куди вони потрапляють з жовчю.
З лікарських препаратів цієї групи широко застосовується ранітидин. Вирізняється високою блокувальною активністю і вибірковістю дії відносно гістамінових Н2-рецепторів у поєднанні з низькою токсичністю.
Ранітидин (гістак, ранигаст) добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту (біодоступність 50 %). Антиандрогенної дії практично не має (на відміну від блокатора гістамінових Н2-рецепторів циметидину, який на даний час не застосовують). Незначно впливає на активність мікросомальних ферментів печінки. Виділяється нирками (близько 55 %) і кишечником (близько 45 %), проходить через плацентарний бар'єр.
Показання: виразка дванадцятипалої кишки і шлунка, гіпергастринемія, пептичний езофагіт (рефлюкс), ерозійний гастрит, дуоденіт.
Побічна дія. Ранітидин добре переноситься хворими і серйозних побічних ефектів не викликає. У частини хворих відзначається головний біль, стомлюваність, шкірний висип, діарея або закреп.
Фамотидин (квамател) активніший за ранітидин і має тривалішу дію (на 30 %). Антиандрогенна дія відсутня. На мікросомальні ферменти печінки не впливає.
Холіноблокатори на рівні периферичних нервових вузлів і на рівні м-холіно- рецепторів значно пригнічують стимуляцію блукаючим нервом залоз шлунка. Наслідком цього є гальмування виділення хлористоводневої кислоти. Докладні відомості про холіноблокатори подано в розділі “Холіноблокуючі засоби”.
На даний час із цієї групи лікарських засобів застосовують препарат пірензепін (гастроцепін), який блокує переважно м1-холінорецептори. Препарат є похідним бензодіазепіну. Ефекти, що спостерігаються під час дії пірензепіну, мають периферичне походження. Через гематоенцефалічний бар'єр він практично не проходить. Селективно блокуючи Μ1-холінорецептори ентерохромафінних клітин і парасимпатичних гангліїв шлунка, препарат пригнічує базальну і стимульовану різноманітними подразниками секрецію хлористоводневої кислоти та пепсиногену. Знижує вивільнення гастрину у відповідь на харчове подразнення.
Пірензепін має гастропротекторну дію, оскільки підвищує стійкість клітин слизової оболонки шлунка до ушкодження. Механізм гастропротекторної дії не з'ясований. Крім того, пірензепін деякою мірою знижує секрецію слинних залоз.
Зі шлунково-кишкового тракту препарат всмоктується не повністю (близько 1/2-1/3 дози), незначною мірою метаболізується. Через гематоенцефалічний бар'єр і плаценту не проходить. Виділяється нирками і жовчю в незміненому вигляді.
Показання: виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, гіперацидні гастрити. Призначають всередину, внутрішньовенно або внутрішньом'язово.
Побічна дія: деколи сухість у роті, порушення бачення близьких предметів.
Протипоказаний пірензепін протягом перших 3-х місяців вагітності. З обережністю призначають при глаукомі, гіпертрофії простати.
Антацидні лікарські засоби
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби, що знижують секрецію залоз шлунка“ на сторінці 2. Приємного читання.
