У називному відмінку однини іменники другої відміни чоловічого роду мають чисту основу (кобзар, кінь, край) або флексію -о (Дмитро, Дніпро). В іменниках середнього роду виступає флексія -о: добро, світло (тверда група), -е: море, плече (м'яка і мішана групи) та -а (граф, -я): весілля, життя (м'яка група).
Родовий відмінок має закінчення -а (-я) та -у (-ю). Вибір і вживання флексії в іменниках чоловічого роду залежать від семантико-граматичного розряду, ПІД який підводиться слово. Так, флексію -а (-я) мають іменники, що називають істот (за винятком збірних назв, народу, загону): брата, керівника, викладача, Дениса, журавля, горобця, карася', назви конкретних предметів, що мають обидві форми числа (носа, стола, замка, олівця, шматка, кумача); назви мір (грама, метра, літра, місяця, карбованця); наукові і технічні терміни українські та іншомовного походження (відмінка, суфікса, кореня, прикметника, радіуса, сектора, синоніма, але: синтаксису, базису); назви приміщень, будівель та інших споруд і частин їх (вітряка, гаража, млина, але: карнизу і карниза, сараю і сарая, поверху, універмагу, залу).
Флексія -у (-ю) виступає в збірних назвах (люду); в назвах рослин (барвінку, льону, лісу, саду, гороху, лозняку і лозняки, молодняку і молодняка); у назвах установ, організацій, закладів (інституту, вузу, заводу); в назвах абстрактних понять, процесів, станів, суспільних, наукових та інших течій (розуму, вигляду, цвіту, глузду, світогляду, процесу, гуманізму, матеріалізму); в назвах явищ природи (грому, снігопаду, морозу, вогню).
У географічних назвах міст, рік переважає флексія -а (-я): Львова, Гадяча, Мелітополя, Дніпра, Дінця (з наголосом на флексії): але Дону, Дунаю (з ненаголошеною флексією). У назвах країв, озер, гір і т. д. переважає флексія -у (-ю): Криму, Сибіру, Донбасу, Байкалу, Уралу та ін.
У деяких іменниках можливі подвійні флексії залежно від семантичної відне-сеності слова, наприклад: зробив ремонт телефонного апарата (конкретний предмет) і перебуває у віданні державного апарату (виражає сукупність).
Флексія може також регулюватися наголосом, наприклад: змости і з мосту, стиду і стида.
Іменники середнього роду в родовому відмінку однини мають закінчення -а (-я): озера, перевесла, прізвища, моря, завдання.
Давальний відмінок в українській мові має паралельні флексії -ові та -у в іменниках чоловічого роду твердої групи: Петрові і Петру; -еві (-сві) та -у (-ю) в іменниках м'якої і мішаної груп: коневі і коню, Гійдаеві і Гяйдаю, сторожеві і сторожу.
У назвах істот переважає флексія -ові, -еві (-еві), а із назвах неживих предметів -у(-ю).
Іменники середнього роду в давальному відмінку виступають з флексією -у (-ю): болоту, горю, прізвищу. Іменники середнього роду можуть мати флексію -ові, -еві у випадку переносного вживання - синекдохи, наприклад: Показав селові синю книжечку (М. Стельмах).
У знахідному відмінку однини іменників чоловічого роду більш виразно виявляється вказівка на істоту чи неістоту. У назвах істот форма знахідного збігається з родовим відмінком: зустрів брата, батька, Сергія, а в назвах предметів - із називним: узяв папір, стілець, книш. Назви групувань істот також мають форму знахідного, що збігається з називним: зібрав загін, погнав табун.
Проте ця закономірність у ряді випадків порушується, наприклад, можна вжити: збудував хлівець і хлівця, одержав лист і листа, зокрема, порівняйте у фразеологізмах: піймати облизня, дати гарбуза.
В орудному відмінку іменники чоловічого і середнього роду (крім тих, що в називному відмінку закінчуються на -я) мають флексію -ом: Іваном, краном, озером (тверда група); -ем (-ем): Василем, секретарем, фуражем, полем, днищем (м'яка і мішана групи).
Іменники середнього роду на -я в орудному відмінку однини мають флексію -ям: груддям, листям, пір 'ям.
У місцевому відмінку іменників другої відміни однини виступають закінчення: -і(-ї)* -у (шю), -ові, -еві (-еві). Флексії -ові, -елі (-еві) з'явилися в місцевому відмінку за аналогією до давального відмінка і виступають переважно, як і в давальному, в назвах істот чоловічого роду: на синові, на гостеві, на Гордієві
Флексія -у (-ю) виступає в іменниках чоловічого і середнього роду, що мають суфікси -к (о), -ок, -ик, них: на візку, на містку, у миснику, на держаку.
В інших іменниках чоловічого роду флексія -у (-ю) чи -і (-Ї) регулюється тими самими семантичними відтінками, що й у родовому відмінку. Порівняйте, наприклад: на льоду, у строю, але на дивані, у музеї, на стільці.
Закінчення -у (-ю) виступає в поєднанні з прийменником по: по двору, по вівсу, по морю.
Флексія -і виступає в іменниках середнього роду, за винятком тих, що мають суфікс -к-: на лоні, у морі, у зіллі, але у горнятку, на курчаткові і курчатку.
У формі місцевого відмінка приголосні основи г, к, х змінюються на з, ц, с: плуг -у плузі, байрак-у байраці, вухо -у вусі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Граматичні категорії іменника.“ на сторінці 10. Приємного читання.
