Перший історик слов'янської писемності болгарський книжник, учений-чернець Чорноризець Храбр, який жив у X ст. при дворі болгарського царя Симеона, у книзі "Сказання про письмена" розповідає про два етапи розвитку слов'янського письма. Перший - коли слов'яни ще були язичниками, отож читали за допомогою "черг і різ". Другий етап - коли вони хрестилися і почали писати римськими і грецькими письменами, але це письмо "без устроєнія", тобто не пристосоване до слов'янської мови.
В арабських, німецьких та візантійських джерелах наводиться чимало доказів існування письма у русичів до прийняття християнства. Арабський учений Ібн-ель-Недім навіть скопіював один напис, і копія та збереглася. Є згадки про існування книг (Євангеліє, Псалтир), писаних "руськыми письмены". Очевидно, це було письмо, "яке вийшло з грецького", - зазначає слов'янознавець В. Істрін.
Отож, це ще не слов'янська писемність. Прямим попередником нашого сучасного алфавіту вважається абетка, створена християнськими місіонерами - братами Кирилом і Мефодієм.
Як відомо, вони походили із Солуня (сучасні Салоніки), де проживали і греки, і слов'яни (болгари). Брати знали як грецьку, так і староболгарську мови, освіту одержали в Константинополі.
У 862 році візантійський імператор Михайло і патріарх Фотій послали Костянтина (він же Кирило) і Мефодія в Моравію, де вони мали вести церковну службу слов'янською мовою, щоб протистояти німецьким місіонерам.
Є свідчення, що вже 863 року вони прибули до Велеграда і привезли слов'янську абетку та 3-4 богослужебні книги, перекладені староболгарською мовою.
Після хрещення Київської Русі до церков запрошували священиків з Болгарії, закуповували церковні книги. Вчені висловлюють думку, що писані вони були глаголицею (від хорват, glagoljasi - той, хто говорить), оскільки багато рукописів, створених пізніше глаголицею або кирилицею, списані з більш ранніх зразків. Кирилицю — пізнішу абетку - створив один з учнів Кирила - Климент (За Ж. Красножан).
Типи письма
| Піктографічне | Найдавнішим графічним письмом були малюнки - піктограми. У піктографічному письмі інформація передається в малюнках. Для передавання абстрактних понять таке письмо непридатне | ||
| Ідеографічне | Малюнки поступово перетворювалися на умовні знаки, символи, набували переносного значення. Піктограми ставали ідеограмами (позначками для понять, думок). Якщо раніше кружечок із крапкою посередині означав "сонце", то в ідеографічному письмі він став передавати поняття "день", тобто кожен знак став позначати слово, у будь-якій граматичній формі, у межах поняттєвих асоціацій, наприклад: знак, що відображає ногу, міг позначати - стояти, стою, стояв. Основною одиницею ідеографії є ідеограма, або логограма, -писемний знак, який, на відміну від букв, позначає не звук чи склад якоїсь мови, а ціле слово або корінь слова, певне поняття. Найдавніше відоме ідеографічне письмо - єгипетські ієрогліфи месопотамський (шумерський) клинопис, а також китайське ідеографічне письмо. В Україні - це символи, накреслені на великодніх писанках; візерунки, вишиті на рушниках. · Ми й тепер користуємося ідеограмами, коли пишемо цифри 1, 2, 3 і т. д., позначаємо арифметичні дії +, -, х,, >, < тощо. Дорожні знаки -це теж своєрідні ідеограми. Цей тип письма існував як перехідний від піктографії до словесно-складового | ||
| Словесно-складове | В основу покладена багатозначна ідеограма, але з додаванням ребусних знаків і знаків детермінаторів, які уточнюють коло понять. Такий тип письма виник у ранньокласовому суспільстві. Це китайське письмо, критське, майя та ін. | ||
| Звукове | У надрах ідеографічного письма поступово зароджувалося звукове письмо. Імена фараонів єгиптяни позначали ієрогліфами, у яких вимовлялися лише перші звуки, і з цих звуків складалося ім'я. Такі ієрогліфи обводили рамкою (картушем). Існує три різновиди звукового письма: складове (силабічне), консонантне та звуко-буквене | ||
Різновиди звукового письма
| Складове письмо | Передає цілі склади, тобто кожен значок позначає склад. Найбільш відомим складовим письмом є індійське письмо деванагарі (існує з VII ст.), яке використовувалося для запису санскриту й досі використовується як письмо мови гінді. У ньому близько 600 основних і лігатурних знаків. · Елементи складового письма трапляються й у нас. Наприклад, у написанні слів Японія, їхати, єзуїт, юнак, юхта, бажаю кожна з букв я, ї, є, ю позначає цілий склад (поєднання приголосного й відповідно з голосними а, і, е, у) |
| Консонантне письмо | Передає лише приголосні звуки (звідси і його назва). Це пов'язано з особливостями тих мов, де таке письмо зародилося: фінікійської, давньоєврейської, арабської. У цих мовах лексичне значення слова виражається приголосними звуками. У нашій мові консонантними написаннями можна вважати графічні скорочення на зразок млн (мільйон), млрд (мільярд), км (кілометр), грн (гривня) |
| Звуко-буквене письмо | Греки, запозичивши у фінікійців їхнє консонантне письмо, додали до нього букви на позначення голосних звуків. Для цього вони пристосували й деякі фінікійські знаки. Наприклад, у фінікійській мові знак і позначав гортанний проривний звук, якого не було в грецькій мові; греки використали його для позначення голосного а (велика буква А). Так виникло звукобуквене письмо, в якому окремий знак, як правило, передає один звук |
Звукобуквений розбір слова
Схема письмового розбору
• 1. Записати слово, вказати кількість букв у ньому, кожну букву назвати.
• 2. Поділити слово на склади, дати характеристику кожного складу (відкритий, закритий, прикритий, неприкритий, наголошений чи ненаголошений).
• 3. Записати слово фонетичною транскрипцією, вказати кількість звуків у ньому, назвати кожен звук. Якщо кількість звуків і букв не збігається, то пояснити наявну невідповідність.
• 4. Виконати фонетичний розбір, записавши по порядку кожен звук і давши його характеристику.
• 5. Проаналізувати з погляду фонетичних змін: вказати на можливість чергування чи спрощення груп приголосних звуків.
Зразок розбору
Слово вільний має сім букв: ве. і, ел, м'який знак, єн, и, йот. У ньому два склади віль-ніш, обидва вони закриті/прикриті, належать до IV типу (101 - 101; сус - сус), перший склад наголошений. Кількість звуків і букв не збігається тому, що знак м'якшення позначає лише м'якість звука [л*].
Фонетичний запис цього слова: [у'іл'ниґ ].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Слов'янська писемність“ на сторінці 1. Приємного читання.
