Слов'янська писемність

Сучасна українська літературна мова

Перший історик слов'янської писемності болгарський книжник, учений-чернець Чорноризець Храбр, який жив у X ст. при дворі болгарського царя Симеона, у книзі "Сказання про письмена" розповідає про два етапи розвитку слов'янського письма. Перший - коли слов'яни ще були язичниками, отож читали за допомогою "черг і різ". Другий етап - коли вони хрестилися і почали писати римськими і грецькими письменами, але це письмо "без устроєнія", тобто не пристосоване до слов'янської мови.

В арабських, німецьких та візантійських джерелах наводиться чимало доказів існування письма у русичів до прийняття християнства. Арабський учений Ібн-ель-Недім навіть скопіював один напис, і копія та збереглася. Є згадки про існування книг (Євангеліє, Псалтир), писаних "руськыми письмены". Очевидно, це було письмо, "яке вийшло з грецького", - зазначає слов'янознавець В. Істрін.

Отож, це ще не слов'янська писемність. Прямим попередником нашого сучасного алфавіту вважається абетка, створена християнськими місіонерами - братами Кирилом і Мефодієм.

Як відомо, вони походили із Солуня (сучасні Салоніки), де проживали і греки, і слов'яни (болгари). Брати знали як грецьку, так і староболгарську мови, освіту одержали в Константинополі.

У 862 році візантійський імператор Михайло і патріарх Фотій послали Костянтина (він же Кирило) і Мефодія в Моравію, де вони мали вести церковну службу слов'янською мовою, щоб протистояти німецьким місіонерам.

Є свідчення, що вже 863 року вони прибули до Велеграда і привезли слов'янську абетку та 3-4 богослужебні книги, перекладені староболгарською мовою.

Після хрещення Київської Русі до церков запрошували священиків з Болгарії, закуповували церковні книги. Вчені висловлюють думку, що писані вони були глаголицею (від хорват, glagoljasi - той, хто говорить), оскільки багато рукописів, створених пізніше глаголицею або кирилицею, списані з більш ранніх зразків. Кирилицю — пізнішу абетку - створив один з учнів Кирила - Климент (За Ж. Красножан).

Типи письма

Типи письмаОсновні характеристики
ПіктографічнеНайдавнішим графічним письмом були малюнки - піктограми. У піктографічному письмі інформація передається в малюнках. Для передавання абстрактних понять таке письмо непридатне
ІдеографічнеМалюнки поступово перетворювалися на умовні знаки, символи, набували переносного значення. Піктограми ставали ідеограмами (позначками для понять, думок). Якщо раніше кружечок із крапкою посередині означав "сонце", то в ідеографічному письмі він став передавати поняття "день", тобто кожен знак став позначати слово, у будь-якій граматичній формі, у межах поняттєвих асоціацій, наприклад: знак, що відображає ногу, міг позначати - стояти, стою, стояв. Основною одиницею ідеографії є ідеограма, або логограма, -писемний знак, який, на відміну від букв, позначає не звук чи склад якоїсь мови, а ціле слово або корінь слова, певне поняття. Найдавніше відоме ідеографічне письмо - єгипетські ієрогліфи месопотамський (шумерський) клинопис, а також китайське ідеографічне письмо. В Україні - це символи, накреслені на великодніх писанках; візерунки, вишиті на рушниках. · Ми й тепер користуємося ідеограмами, коли пишемо цифри 1, 2, 3 і т. д., позначаємо арифметичні дії +, -, х,, >, < тощо. Дорожні знаки -це теж своєрідні ідеограми. Цей тип письма існував як перехідний від піктографії до словесно-складового
Словесно-складовеВ основу покладена багатозначна ідеограма, але з додаванням ребусних знаків і знаків детермінаторів, які уточнюють коло понять. Такий тип письма виник у ранньокласовому суспільстві. Це китайське письмо, критське, майя та ін.
ЗвуковеУ надрах ідеографічного письма поступово зароджувалося звукове письмо. Імена фараонів єгиптяни позначали ієрогліфами, у яких вимовлялися лише перші звуки, і з цих звуків складалося ім'я. Такі ієрогліфи обводили рамкою (картушем). Існує три різновиди звукового письма: складове (силабічне), консонантне та звуко-буквене

Різновиди звукового письма

РізновидиОсновні характеристики
Складове письмоПередає цілі склади, тобто кожен значок позначає склад. Найбільш відомим складовим письмом є індійське письмо деванагарі (існує з VII ст.), яке використовувалося для запису санскриту й досі використовується як письмо мови гінді. У ньому близько 600 основних і лігатурних знаків. · Елементи складового письма трапляються й у нас. Наприклад, у написанні слів Японія, їхати, єзуїт, юнак, юхта, бажаю кожна з букв я, ї, є, ю позначає цілий склад (поєднання приголосного й відповідно з голосними а, і, е, у)
Консонантне письмоПередає лише приголосні звуки (звідси і його назва). Це пов'язано з особливостями тих мов, де таке письмо зародилося: фінікійської, давньоєврейської, арабської. У цих мовах лексичне значення слова виражається приголосними звуками. У нашій мові консонантними написаннями можна вважати графічні скорочення на зразок млн (мільйон), млрд (мільярд), км (кілометр), грн (гривня)
Звуко-буквене письмоГреки, запозичивши у фінікійців їхнє консонантне письмо, додали до нього букви на позначення голосних звуків. Для цього вони пристосували й деякі фінікійські знаки. Наприклад, у фінікійській мові знак і позначав гортанний проривний звук, якого не було в грецькій мові; греки використали його для позначення голосного а (велика буква А). Так виникло звукобуквене письмо, в якому окремий знак, як правило, передає один звук

Звукобуквений розбір слова

Схема письмового розбору

• 1. Записати слово, вказати кількість букв у ньому, кожну букву назвати.

• 2. Поділити слово на склади, дати характеристику кожного складу (відкритий, закритий, прикритий, неприкритий, наголошений чи ненаголошений).

• 3. Записати слово фонетичною транскрипцією, вказати кількість звуків у ньому, назвати кожен звук. Якщо кількість звуків і букв не збігається, то пояснити наявну невідповідність.

• 4. Виконати фонетичний розбір, записавши по порядку кожен звук і давши його характеристику.

• 5. Проаналізувати з погляду фонетичних змін: вказати на можливість чергування чи спрощення груп приголосних звуків.

Зразок розбору

Слово вільний має сім букв: ве. і, ел, м'який знак, єн, и, йот. У ньому два склади віль-ніш, обидва вони закриті/прикриті, належать до IV типу (101 - 101; сус - сус), перший склад наголошений. Кількість звуків і букв не збігається тому, що знак м'якшення позначає лише м'якість звука [л*].

Фонетичний запис цього слова: [у'іл'ниґ ].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Слов'янська писемність“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність
  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту