Другорядні члени речення виділяють з урахуванням формально-граматичних і семантико-синтаксичних ознак, причому більшою мірою спираючись на семантичні. Тому при визначенні другорядного члена речення слід брати до уваги:
• його семантико-синтаксичні функції;
• входження/невходження до номінативного мінімуму речення;
• морфологічне вираження і засоби зв'язку з опорним членом речення;
• синтаксичну роль;
• лексичне значення опорного і залежного членів речення;
• позиційну закріпленість/незакріпленість при актуальному членуванні речення;
• співвідношення з відповідним компонентом семантико-синтаксичної структури речення.
Кожен другорядний член має свої диференційні ознаки.
Визначальними чинниками теоретичного тлумачення другорядних (як і головних) членів речення є:
• структурно-семантичний і формально-граматичний напрями аналізу синтаксичних одиниць;
• категорійний статус членів речення;
• багатоаспектність;
• структурні й семантичні ознаки;
• врахування значення відношень члена речення з іншими і його власного лексико-граматичного значення;
• встановлення типологічних питань при кваліфікації членів речення;
• констатація явищ перехідності.
Поділ членів речення на головні та другорядні переважно збігається з їх обов'язковістю/факультативністю. Якщо головні члени речення завжди є обов'язковими, то другорядні * переважно факультативні. Однак деякі другорядні члени, зокрема прямі Додатки, що реалізують значення присудків (перехідних дієслів), є обов'язковими, наприклад: Тим часом гінець доганяє світання і клаптями ночі доточує дні (Л. Костенко); Дорогоцінні дні я біля тебе знищив (М. Вінграновський). Також структурно обов'язковими в односкладних безособових реченнях є непрямі додатки у формах давального, орудного, родового відмінків (давальний суб'єкта, суб'єктний інструменталь, суб'єктний генітив), наприклад: Йому не спалось; Мені не сиділось; Снігом замело дорогу; Водою залило увесь луг; Сльозам немає влади. Нема закону. Перешкод нема (М. Вінграновський). Це ж стосується й деяких обставин місця, що вживаються при позначенні середовища чи обстановки, наприклад: Скрізь цвіло. Зі стріх капало.
Традиційно виділяють три класи другорядних членів: додатки, означення, обставини. При цьому враховують передусім семантичні (значеннєві) ознаки, що по-різному взаємодіють з формальними. Так, виокремлення прямих і непрямих додатків, узгоджених і неузгоджених означень грунтується на формальних показниках; диференціація обставин здійснюється за значеннєвими параметрами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Виділення другорядних членів речення“ на сторінці 1. Приємного читання.
