Речення

Сучасна українська літературна мова


Основи класифікації речень


Основною одиницею в синтаксичній будові мови виступає речення. Формально-граматична структура, семантика, стилістичне використання речень позначені найрізноманітнішими формами вияву, але можна звести до обмеженої кількості типових моделей, які виділяються за властивими їм структурними ознаками.

Речення - це інтонаційно і граматично організована за законами відповідної мови найменша комунікативна одиниця, яка складається з одного або кількох слів і виражає закінчену думку.

Просте речення - це синтаксична одиниця, яка втілює в собі елементарну, проте відносно завершену інформацію комунікативної вартості. Зміст простого речення співвідноситься з дійсністю. Завдяки граматичній та інтонаційній завершеності просте речення як синтаксична одиниця-конструкція називає подію, певну ситуацію, виражає думку, знаходить конструктивне застосування форми слова, сполучення слів і словосполучення.

Будь-яке просте речення завжди будується за певною усталеною в окремій мові типовою структурною схемою, оформляється розповідною, питальною, спонукальною чи окличною інтонацією залежно від мети мовлення.

Прості речення (як і складні), кожен з їх різновидів має розгалужене коло функцій, які завжди більшою чи меншою мірою спеціалізовані, неповторні.

Прості речення мають один предикативний центр, навколо якого граматично і за змістом групуються другорядні члени. Граматичний центр у простих реченнях буває або двокомпонентним (формується з двох головних членів речення — з підмета і присудка), або однокомпонентним (формується тільки головним членом).

У мовознавстві існують різні підходи до трактування речення як синтаксичної одиниці. Основними тенденціями, що засвідчують намагання дати визначення речення, є спроби:

• визначити речення з допомогою нелінгвістичних понять (логічних, логіко-пси-хологічних);

• знайти власне лінгвістичні критерії кваліфікації речення.

Тому не випадково у лінгвістиці відомо близько 600 визначень речення. Одним із найпопулярніших е визначення речення В. Виноградова. Він визначає речення як інтонаційно і граматично оформлену найменшу комунікативну одиницю, що служить головним засобом формування, вираження думки, вольових почуттів і емоцій.

О.Мельничук тлумачить речення як "основну знакову одиницю мовлення, яка формується з мовних знаків нижчого порядку (лексичних, фразеологічних і синтаксичних) і відзначається внутрішньою цілісністю і зовнішньою автономністю, виступаючи поза контекстом у ролі закінченого відрізка мовлення і виділяючись у контексті на єдиному рівні членування".

1. Вихованець при визначенні речення бере до уваги формально-синтаксичні, семантико-синтаксичні, комунікативні, мовні та мовленнєві показники, що цілком закономірно з урахуванням різних аспектів вивчення речення.

Речення - мінімальна комунікативна одиниця, яка оформлена за законами певної мови і є відносно завершеною одиницею спілкування і вираження думки.

Отже, в ієрархії синтаксичних одиниць реченню належить центральне місце, оскільки воно безпосередньо формує повідомлення. Саме в реченні реалізуються найважливіші функції мови: комунікативна (мова як засіб спілкування) і пізнавальна (мова як знаряддя пізнання і відображення дійсності, вираження думки). Структурно-семантичні особливості синтаксичних одиниць теж виявляються в реченні.


Ознаки речення. Система простих речень за класифікаційними ознаками


Типи речень і їх різновиди за додатковими ознакамиПриклади
За метою висловлі розповідне питальне спонукальне бажальне гіпотетичне переповідаєовання · Українські козачі думи відомі всьому світові (І. Огієнко). · Де мені подітись? (Т. Шевченко). , · Місяцю надламаний, Зо мною будь і освяти печаль мою... · (В. Свідзинський). · Бодай би вік не бачить цих бояр (Л. Костенко). · Все бути може, може, буде... (Б. Лепкий). · Синиця славу розпустила, що може море запалить (Л. Глібов).
За характером пре стверджувальне заперечнедикативних відношень · Гомонить піснями долина (Г. Чубач). · Матері забуть не можу (П. Тичина).
За інтонацією як з неокличне окличнеасобом вираження емоційно-експресивних відтінків · Пісня тиха і тривожна знайде друга вдалині (Т. Масенко). · Що за славний патріот наш Іван, якби хто знав! (В. Самійленко).
За способом вираження граматичної основи речення Розчленоване двоскладне Гopu дихають холодом (Г. Тютюнник).
Нерозчленоване
односкладне:Отак живу: як мавпа серед мавп. Чолом прогрішним із тавром
означено-особовезажури... (В. Стус).
неозначено-Задзвонили у Констанці рано вусі дзвони (Т. Шевченко).
особове

За характерам того, як саме зміст речення віднесений до дійсності; ця віднс-сеність буває стверджувальною, "позитивною" або заперечною, "негативною"; звід-си - стверджувальні речення і заперечні речення.

За метою висловлювання та за інтонацією виділяються речення розповідні, питальні, спонукальні (з внутрішнім членуванням на певні синтаксично-комунікативні різновиди) й окличні (розповідно-окличні, питально-окличні й спонукально-окличні). Окличні речення вимовляються окличною інтонацією, вони сповнені якнайбільшої почуттєвості, емоційності.

За синтаксичною будовою (частково й за семантикою) кожне з речень буває або простим, або складним. Прості речення, у свою чергу, структурно поділяються на двоскладні й односкладні (залежно від того, одним чи двома головними членами виражається предикативний центр речення); прості непоширені й прості поширені речення (за відсутністю або наявністю в реченні хоча б одного другорядного члена); на повні й неповні речення (якщо немає опущеного члена (або кількох), необхідних для його розуміння, чи якщо один або кілька членів речення випущені в реченні, але зрозумілі з контексту сусідніх речень, із ситуації або зі змісту та структури самого неповного речення); на прості неускладнені й прості ускладнені (перші без ускладнення, а другі - ускладнені однорідними членами, відокремленими членами, звертанням, вставними словами чи словосполученнями, вставними або вставленими реченнями).


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Речення“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення
  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту