Категорія часу виражає відношення дії до моменту мовлення. В основі цієї граматичної категорії лежить розуміння часу як об'єктивно-реальної форми буття. Людина сприймає нескінченність об'єктивно існуючої матерії в окремих процесуальних виявах: виникнення, становлення, тривання і переходу в нову якість. Дієслова Є назвами дій або динамічної ознаки. Становлення і тривання динамічної ознаки сприймається мовцем як вияв процесуальності з властивою для неї часовою перспективою. Ця часова перспектива в дієслові пов'язується з моментом мовлення про дію: дія збігається з моментом мовлення про неї або відбувається не водночас з моментом мовлення.
У сучасній українській мові дієслова мають значення чотирьох часів: теперішнього, майбутнього, минулого і давноминулого.
Усі чотири часи розрізняються за значеннями і мають виразні морфологічні ознаки. Часові значення дієслова виражаються в дійсному способі, умовний і наказовий способи часу не виражають. Категорія часу тісно пов'язана з категорією особи і виявляється в особових (та родових, що були колись особовими) формах.
Своєрідно виявляється значення часу в неособових формах - дієприкметнику і дієприслівнику. Ці форми зберігають значення часу (як і значення виду) тієї основи, від якої вони творяться (дієприкметник) або виражають час відносно основної дії (дієприслівник).
Теперішній час
Теперішній час означає дію, яка відбувається в момент мовлення або збігається з моментом повідомлення про неї, наприклад: Виходить сонце, і зірки роси поволі гаснуть в білих хмарах цвіту (Марко Вовчок).
Дієслова в теперішньому часі виражають: а) дію, що збігається з моментом мовлення про неї: Я пишу тобі знову, друже мій (М. Рильський); б) дію тривалу або постійну: Споконвіку Прометея там орел карає, що день божий довбе ребра й серце розбиває (Т. Шевченко); в) дію, що є властивістю істоти або предмета: Весною в селі встають рано (Гр. Тютюнник); Земля обертається навколо своєї осі.
Перше значення теперішнього часу позначають терміном теперішній актуальний, що реалізує конкретно-ситуативний вияв дії у момент повідомлення про неї.
Значення тривалого або постійного часу називають неактуальним теперішнім часом, що передає характеристики певних постійних станів істот і речей або перебіг дій і процесів як даність, аксіоматичну істину, закономірність на основі наукових узагальнень, власного досвіду чи традиційної усталеності в народі. Теперішній неактуальний час властивий науковому стилеві, народним прислів'ям, активно використовується в описах народних звичаїв, у різного типу довідниках, в інструкціях тощо. Наприклад: Риба дихає зябрами; Дуби ростуть поволі, неквапливо (М. Рильський); Вночі тріщить, а вдень плющить (Нар. творчість); На Святий Вечір батько набирає в чисту миску по ложці всіх свят-вечірніх страв...
(О. Воропай); У нас криги розбиває блакитноокий березень (М. Стельмах); / в епіцентрі логіки і стресу... цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні стереже (Л. Костенко).
Форми теперішнього часу мають значення недоконаного виду. Вони творяться від основи дієслів недоконаного виду за зразком першої особової парадигми. У цих формах виражається значення способу (дійсного), часу, особи і числа, наприклад: ходжу, ходиш, ходить, ходимо, ходите, ходять.
Майбутній час
Майбутній час означає дію, що здійсниться або триватиме після розмови про неї, наприклад: Я візьму землі у жменьку, натрушу з квіток краси і на всю округу дзенькну свіжим голосом роси (В. Бичко); Я на гору круту крем 'яную буду камінь важкий підіймать і, несучи вагу ту страшную, буду пісню веселу співать (Леся Українка).
Форми майбутнього часу можуть виражати тривалу (необмежену в часі) дію і одноразову або обмежену із вказівкою на завершеність. Відповідно вони творяться від основ дієслів недоконаного і доконаного виду.
Форми майбутнього часу доконаного виду (прості) творяться за зразком першої особової парадигми тими самими флексіями, що й форми теперішнього часу першої чи другої дієвідміни, наприклад: виконаю, виконаєш, виконає, виконаємо, виконаєте, виконають; зроблю, зробиш, зробить, зробимо, зробите, зроблять.
Від основ дієслів недоконаного виду творяться аналітична, або складена, і синтетична форми майбутнього часу.
Аналітична, або складена, форма майбутнього часу твориться способом додавання до інфінітива (недоконаного виду) допоміжного дієслова бути в особових формах, наприклад: буду співати, будеш співати, буде співати, будемо співати, будете співати, будуть співати.
Синтетична форма майбутнього часу твориться від інфінітива недоконаного виду додаванням суфікса -м- (це залишок архаїчного допоміжного дієслова ъьти- в особових формах) та особових закінчень, наприклад: казатиму, казатимеш, казатиме, казатимемо, казатимете, казатимуть.
Отже, у формах майбутнього часу значення часу виражається або основою дієслова, або допоміжним дієсловом, або суфіксом-флексією, що походить від допоміжного дієслова. Значення часу органічно пов'язане із значенням особи і числа, що знаходять своє вираження в особових флексіях, розподілених за дієсловами першої і другої дієвідмін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Категорія часу“ на сторінці 1. Приємного читання.
