Суфікси розподілені і закріплені за частинами мови: іменникові, прикметникові, дієслівні, прислівникові. Написання суфіксів кожної частини мови підлягає відповідним орфографічним правилам.
Правопис іменникових суфіксів
Правопис прикметникових суфіксів
Правопис дієслівних суфіксів
Правопис прислівникових суфіксів
Правопис коренів
Корінь є центральною морфемою слова, у якій міститься основний елемент значення слова. Якщо буквений і звуковий склад у слові збігаються, то труднощів у визначенні самого кореня, як правило, не виникає. Однак часто трапляється так, що загальне значення, виражене у корені, представлене не однаковим звуковим комплексом. Наприклад, у словах міст і мостити корінь один і той самий, але він представлений у двох варіантах: міст- і мост-, так само в словах рушати і рух корінь виступає у двох варіантах: руш- і рух-.
Знання орфографічних правил допоможе кожному правильно написати, наприклад, слова ручний і рушник, вибрати орфограму у слові вертоліт (а не вертольот).
Насамперед треба знати причини появи варіантних коренів. Так, в іменникових коренях та в коренях слів, що походять від іменників, з'явилися варіанти звучання о, е чи і залежно від того, в якому складі опинявся голосний звук (у відкритому чи закритому). Якщо у відкритому, то будуть звуки [о, є] (і такими ж буквами вони передаються), а якщо у закритому, то на їх місці звучить [і] і пишеться буква К ночі -ніч — нічний — ночувати; печі - піч — пекти - випікати.
Чергування голосних звуків сприяє розвиткові варіантів коренів, що є наслідком втрати колишніх коротких голосних о та е у позиціях, які називалися слабкими: без наголосу, перед складом з голосним повного творення або перед складом з коротким, але сильним голосним. Наприклад: день - дня (ден-, дн-), сон—сну (сон, сн-).
Причиною виникнення варіантів коренів є також колишня зміна твердих приголосних [г], [к], [х] на шиплячі [ж], [ч], [ш], які колись були м'якими, і на [з], [ц], [с]: - друг — друже - друзі; рука - ручний — на руці; кожух — кожушанка - у кожусі
Написання коренів із сумнівними голосними [е], [и], [о]
У словах української мови при їх вимові невиразно звучать голосні [е], [и], які опиняються в ненаголошеному складі. Найефективнішим способом визначення, яку букву треба писати, є перевірка слів наголосом: блищати - блиск, видихати - видихувати, перекидати - перекинути, свистіти - свист, пересипати — пересипати, вишняк - вишня, життя - жити, шепотіти - шепіт, шипіти - шип, мирити - мир.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правопис суфіксів“ на сторінці 1. Приємного читання.
