Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

Сучасна українська літературна мова

У мовознавстві стосовно принципів поділу речень за метою висловлювання існують різні погляди. Так, Л. Булаховський поділяє речення за інтонацією на розповідні, питальні й окличні. Н. Шведова за метою повідомлення (комунікативного завдання) виокремлює непитальні і питальні, а непитальні, в свою чергу, диференціює на розповідні, спонукальні і речення зі значенням бажання. Деякі мовознавці виділяють розповідні, питальні і спонукальні речення (Є. Галкіна-Федорук, В. Бабайцева, О. Руднєв, Б. Кулик, А. Мсдушевський), інші - ще оптативні (бажальні) речення (І. Вихованець, А. Загнітко, М. Каранська, В. Кононснко та ін.), що, на наш погляд, є цілком прийнятним.

Розповідні речення є найпоширенішим типом простого і складного речення, наприклад: Серед широких та розлогих степів, на вільнім просторі, вирощував Івась свою молоду силу (Панас Мирний); Коли я дивлюсь на хмари, ті діти землі і сонця, що, знявшись високо, все вище і вище, мандрують блакитним шляхом - мені здається, що бачу душу поета (М. Коцюбинський).

Розповідні речення - речення, які містять повідомлення й опис певних явищ і фактів дійсності.

Розповідним реченням властива специфічна розповідна інтонація, яка підвищується на найважливішому для повідомлення слові й у кінці речення знижується.

Питальні речення - речення, що містять запитання, яке вимагає відповіді від співрозмовника.

Первинна функція питальних речень полягає в тому, що вони спонукають до відповіді іншого (інших) мовця, наприклад: - Сестро Секлето, де заночуєм? (М. Коцюбинський); Що ж будемо робити? (Панас Мирний); Було, питаю: - Ну чого ви, мамо? (Л. Костенко).

Засобами вираження питання є питальна інтонація (універсальний засіб, властивий усім питальним реченням), питальні займенникові слова, питальні частки, порядок слів, за яким слово, що виражає питання, переноситься на початок речення, наприклад: - Кажуть, ти вчора мотоциклом ганяв по степу? (О. Гончар); Значить, Андрій Петрович так і не сказав? (В. Кучер); - Сину мій Максиме! Чи ти чуєш свою матір стару? (М. Стельмах); А що таке життя? Чи те, що переждалось? Чи все-таки життя - це те, що відбулось? (Л. Костенко).

Питальні речення, з огляду на тип питання і характер передбачуваної відповіді, поділяють на загальнопитальні і частковопитальні. Загальнопитальні речення передбачають ствердну чи заперечну відповідь (Так; Ні). Частковопитальні речення орієнтовані на отримання часткової інформації. Ці речення називають вчасне питальними', у них мовець спонукає до відповіді на поставлене запитання, наприклад: Хто ж це біля столу з друзями сидить серед книжок? (В. Швець); Чом у тебе очі сині? (Б. Олійник); Ой ти ж, роде мій, роде родоньку? Чом бур'ян пішов по городоньку? (Л. Костенко); Корівонько, що їла. що пила? (Л. Костенко); Морфо, дівчинко, що з тобою? (Л. Костенко).

Невлаєне-питальні конструкції за значенням близькі до розповідних і спонукальних речень, виражають риторичне ствердження чи заперечення, або ввічливе спонукання, не вимагають відповіді на поставлене запитання, наприклад: Туристи, фольклористи і відряджені, чи не отут спинялися ви всі - здивовані; просвітлені, розряджені, закручені, як білка в колесі? (Л. Костенко); Чи є кращі між квітками та над веснянії? Чи є кращі в життю літа та над молодії? (Леся Українка).

А. Загнітко, диференціюючи питальні речення, виділяє власне питальні, питально-стверджувальні, питально-заперечні, питально-риторичні й питально-спонукальні речення.

Спонукальним-рсчснням властива спонукальна інтонація. Типовими засобами вираження спонукання виступають дієслівні форми наказового способу, наприклад: Чоловіче мій, запрягай коня (Л. Костенко); О, не взискуй гіркого меду слави! (Л. Костенко); —Ану встаньте, пройдіться до вікна й назад (А. Дімаров).

Спонукальні речення - речення, що виражають волевиявлення: наказ, заклик, прохання, вимогу, побажання тощо.

Поширеними є спонукальні конструкції з інфінітивом у функції імператива, порівняйте: Голосно не розмовляти; Усім відступити до лісу! Негайно виконати завдання!,' еліптичні конструкції, слова-речення тощо, наприклад: Світла, тату! Світла! (Марко Вовчок); Цить! Гайда! Геть! Тихіше!

Головними засобами вираження бажальності є умовні форми дієслів та інфінітиви з часткою би(б). наприклад: Хотіла б я піснею стати у цюю хвилину ясну (Леся Українка); Долетіть, долетіть би мені (В. Сосюра).

Бажальні (оптативні) речення - речення, що виражають модальність бажальності.

Речення за метою висловлювання охоплюють усі типи конструкцій, кожному з яких властива своя специфічна інтонація, яка в типових виявах чітко репрезентує розповідні, питальні, спонукальні та бажальні речення.

Інтонаційний малюнок різних типів речень за мстою висловлювання може бути звичайним, властивим більшості, таких, конструкцій, хоча в багатьох випадках лексичне наповнення таких утворень засвідчує їхню високу емоційну наснаженість. Речення зі звичайною інтонацією називають неокличними, наприклад: Якось раз над містечком стояіа тиха, місячна, літня ніч (І. Нечуй-Лсвицький); Ніхто не знав нічого? Не бачив ніхто вночі хлопця? (О. Кобилянська); Чи справді необхідно, щоб жінка була мужня? (Л. Костенко); Панотче, не бентежся, ми ж бо друзі (Леся Українка).

Розповідні, питальні, спонукальні та бажальні речення, що вимовляються з особливою інтонацією, називають окличними. В кінці таких речень ставиться знак оклику. Окличними можуть бути прості і складні речення, в яких часто використовуються вигуки, прислівники, займенники, наприклад: А дівчата були й справді гарнії (І. Нс-чуй-Левицький); - А де ж вони брали все те?! - аж голову з грудей дядя Пйвлуся підвела Любка (В. Винниченко); Пручайся, скрипко Страдіварі! (Л. Костенко).

Отже, всі типи простих і складних речень за метою висловлювання можуть бути розповідними, питальними, спонукальними і бажальними. Залежно від інтонації, з якою вони вимовляються, їх поділяють на неокличні та окличні (За К. Шульжуком).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією
  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту