Членування мовного потоку

Сучасна українська літературна мова


Сегментні і суперсегментні одиниці фонетики


Звукові одиниці фонетики діляться на: сегментні (лат. segmentum - відрізок) і суперсегментні (лат. super - зверху, над + segmentum).

Сегментними одиницями називають такі, які розміщені в лінійній послідовності. Мовлення становить потік звуків, звуковий ланцюг, який членується на відрізки, окремі одиниці, що виділяються різноманітними фонетичними засобами. Такими одиницями є звук, склад, фонетичне слово, фонетична синтагма, фраза. Базою для їх виділення служать передовсім смислові зв'язки.

Звуки вимовляються один за одним і вважаються найменшою сегментною одиницею. Зі звуків складаються більш складні сегментні одиниці. Кожна наступна за величиною складається з дрібніших: склад — зі звуків, фонетичне слово — зі складів, фонетична синтагма - із фонетичних слів, фраза - із синтагм. Це стає можливим завдяки суперсегментним одиницям, які нашаровуються на сегментні та об'єднують їх у єдине ціле. Такі одиниці забезпечують звукову цілісність слова. До суперсегментним одиниць належать наголос та інтонація. Якщо сегментні одиниці (наприклад, звуки) можуть бути виділені з крупніших одиниць і вимовлятися окремо, то супсрсегментні одиниці вимовлятися окремо не можуть.

Склад - і сегментна, і суперсегментна одиниця. Склад як сегментна одиниця -це послідовність звуків, а як суперсегментна - єдність складового і нескладового звуків. Завдяки словесному наголосові склади об'єднуються у фонетичні слова. Синтагматичний наголос та інтонація об'єднують фонетичні слова в синтагми (такти). Інтонація і фразовий наголос сприяють об'єднанню синтагм у фрази.

Мовець може розділити слова на склади (наприклад, лін-гві-сти-ка), хоча в природному, звичайному мовленні слово не ділиться ні на склади, ні на звуки. Виділення звуків у словах може виконуватися лише для лінгвістичного аналізу та з методичною метою.

Одиниці просодичної або тонічної підсистем називають просодемами, чи тонемами.

Просодія - система вимови наголошених і ненаголошених, довгих і коротких складів у певній мові.

Мови, які використовують тони для розрізнення смислу, називаються політонічними (литовська, латинська, шведська, норвезька, словенська, сербсько-хорватська, а також китайська, в'єтнамська, тайська, бірманська, африканські мови). В українській мові словесний наголос невід'ємний від слова і виконує не лише конститутивну, а й дистинктивну функції.

Опорна схема

Опорна схема

Увага! Склад у мовленні на звуки не членується.


Фраза


Фраза - найбільш вимовна одиниця. Це відрізок мовлення, що характеризується смисловою завершеністю, синтаксично-фонетичною цілісністю й інтонаційною оформленістю, обмежений двома досить тривалими паузами.

Фраза відповідає відносно завершеному висловленню і співвідноситься з реченням. Фраза - фонетична одиниця, а речення - граматична, вони належать до різних ярусів мови. В одному складному реченні може бути дві фрази. Наприклад: Замовкніть всі //великий час прийшов//(О. Олесь). Одне складне речення може відповідати й одній фразі: Гроза минула, і пахучі квіти всі в краплинах // (М. Рильський). Від членування на фрази залежить смисл висловлення.

Фрази мають різну тривалість: у монологах вони довгі, у діалогах - короткі.

Межі між фразами на письмі позначаються двома вертикальними рисками.


Смисловий чинник у процесі членування мовленнєвого потоку


У вимовному та слуховому планах відрізок мовлення між паузами - єдине неподільне ціле, елементи якого тісно переплітаються, перехрещуються в результаті коартикуляції, що без апелювання до смислу не членуються на більші чи менші фонетичні одиниці. Тому, коли ми слухаємо незнайому мову або чуємо незнайомий вислів, як, наприклад, у поетичних рядках Д. Білоуса "шенічіриме", ми не в змозі розчленувати відрізок між паузами ні на окремі фрази, ні на окремі такти, ні на окремі склади. Якщо текст надруковано незнайомою мовою, ми його членуємо механічно, за аналогією до рідної мови, не розуміючи змісту. Свідоме членування стає можливим лише за умови володіння мовою, коли стає можливою опора на смисл, на контекст, на фонетичні, семантико-граматичні і фонологічні закономірності певної мови. Знання фонетики, фонології, граматики і, відповідно, володіння правилами побудови та сполучування макро- і мікроодиниць уможливлює розчленування граматично правильної фрази на синтагми, фонетичні слова і морфеми. У звичайних умовах, коли співбесідникам відомі і граматичні, і лексичні значення слів, вплив смислового чинника настільки великий, що окремі порушення звукової та складової структури слова у складі висловлювання можуть бути не поміченими, наприклад: пужар, базарь, бурак, перший рад замість пожежа, базар, буряк, перший ряд. Мовець-нефахівець, вживаючи ті чи інші діалектні слова в певних регіонах, вважає їх нормативними.

Наступний розділ:

Синтагма


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Членування мовного потоку“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку
  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту