Слова-речення у функції структур мовного етикету являють собою однослівні чи кількаслівні структури, що становлять усталені загальноприйняті формули привітання, прощання, подяки, прохання, вибачення, побажання тощо. Словами-реченнями їх вважають умовно, оскільки вони нічого не стверджують і не заперечують, позбавлені експресивно-модальної оцінки чужого висловлення, а виражають лише ставлення мовця до особи, якої стосується мовлення. У разі називання особи слово-речення поєднується зі звертанням, утворюючи одну конструкцію, наприклад: - Спасибі, друже! - тряс він мене заруку (І. Сочивець); - Слава вам, Ликеріс Петрівно! - говорив і разом реготавсь Радюк (І. Нечуй-Левицький); - Добридень, Земфіре (М. Коцюбинський).
Отже, слова-речення є особливими синтаксичними одиницями, що репрезентують різноманітні значення.
Незакінчені речення
Незакінчені речення - структури, в яких не виражені ознаки внутрішньої структурної організації і комунікативно-інформативної завершеності.
Це своєрідні побудови, характерною ознакою яких є незавершеність. Сучасні дослідження цих конструкцій в україністиці засвідчують, що не всі вони є еквівалентами речень.
Незакінчені (перервані, обірвані) структури трактуються неоднозначно. На наш погляд, має рацію П. Дудик, який зазначає, що незакінчені речення - це початі, але недоговорені речення, якими виражаються перервані, до кінця не висловлені думки. Однак такі думки мають свою вартість і за певних обставин висловлювання цілком доречні, вмотивовані не менше, аніж думки та емоції, передані повними чи неповними побудовами. Тому незакінчені конструкції не потребують будь-яких конкретних доповнень своєї граматико-змістової структури і цілком достатні для того, щоб виконувати комунікативну функцію речення, бути його особливим еквівалентом, що має свою відносно окрему сферу застосування і виразну стилістичну цінність. А В. Пітель кваліфікує незакінчені конструкції не як еквіваленти речень, а як речення, що мають більшість його ознак.
Очевидно, незакінчені структури, залежно від репрезентації їх компонентів, можна вважати і реченнями (якщо зрозумілою є структурна організація конструкції), і еквівалентами речень (якщо не є передбачуваною двоскладність/односкладність їх побудови).
Найвиразнішими є незакінчені речення, представлені повнозначними словами, передусім головними членами речення, наприклад: - Та годі! Тут діло, а вони... (С. Васильченко); Дівчина боялася його дратувати, але й не могла втримати сліз: -Може, це дружина або коханка. А я... (Петро Панч); -Але ж ми... - почав був хтось (Ю. Смолич); Він повернувся до султана і заволав: "Великий падишаху, вона..." Та не докінчив (Р. Іваничук). Деколи такі структури представлені обома головними членами речення, що дає всі підстави визначати їх як речення, а не еквіваленти, наприклад: - Що трапилось, Макаре? - "Взагалі, Ваню... я щойно прочитав... я щойно прочитав... Ти розумієш,.." — Макар задихався. Він надто шпарко біг. А може, те, що він прочитав, було надто значне (Ю. Смолич).
Виникнення незакінчених речень зумовлене різними причинами: зрозумілістю замовчуваних фактів співрозмовниками, потребою уникнути чіткого висловлення, необхідністю характеристики персонажів, емоційним станом мовця та ін. У таких
| Гаї шумлять - я слухаю (П. Тичина). | Ніживсь кіт край воріт, Грів на сонці живіт (І. Нехода). |
випадках обірвана структура є еквівалентом речення, компонентом, представленим лише службовим словом або ж повнозначними словами (другорядними членами), що не можуть однозначно репрезентувати двоскладність/односкладність конструкції, наприклад: - Іти... І в тебе... А звідки ти взяв? - Він був ошелешений (Ю. Смолич); Гайсин злякано закліпав очима: -Янічого не знаю. Я... Мене... (Петро Панч); Петрусь не знав, що одказати. - Так при... (Панас Мирний); За ваш став я пробував сперечатися, але... (М. Стельмах).
Ознакою схвильованого мовлення є одночасне використання кількох незакінчених структур, наприклад: —Ви до мене? - питав військовий уже з посмішкою від переполошеного вигляду відвідувача. - В якій справі? - "Я... Мені.. Тут... Кроса..." - Якого Кроса? - "Пана... Товариша..." (Петро Панч). - Острог? - поглянув на неї, дивуючись, і додав: - А хіба ти туди хочеш? - "Я... ні., я..." - А чого ж тобі туди треба? - "Я... мені., треба мені.." (Б. Грінченко).
Інколи обірвана одиниця може становити частину слова, наприклад: Побачив Варвару. Стояла біля стола зігнута, зів'яла, спокійна і щось стирала. - Вар... Хотів говорити і не міг (М. Коцюбинський).
Отже, структури, у яких представлені повнозначні компоненти, що вказують на двоскладність/односкладність конструкції, можна вважати реченнями, інші, які такої вказівки не мають, є еквівалентами речень.
Порядок слів у реченні
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Слова-речення у функції структур мовного етикету“ на сторінці 1. Приємного читання.
