Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

Сучасна українська літературна мова


Загальна характеристика речень із вставними і вставленими словами, словосполученнями та речениями


Вставними називаються слова, словосполучення й речення, які служать для вираження модальних значень чи оцінки висловленого: вірогідності чи ймовірності, упевненості (ствердження) чи сумніву, вказівки на те, кому належить висловлена думка.

Вставні слова і речення не пов'язуються ні сурядним, ні підрядним зв'язком з іншими членами речення, в якому вони вживаються. Наприклад: А може, він і сам у цьому винний? У чомусь винні завжди ми самі (Л. Костенко).

Вставними можуть виступати слова:

• а) звичайно, зрозуміло, правда, напевно, безперечно, без сумніву, розуміється та ін., які виражають упевненість: Найліпшими, без сумніву, є психологічні оповідання В. Підмогильного "Собака!", "Проблема хліба", "Син" (О. Ольжич);

• б) може, може бути, здасться, мабуть, можливо, шо виражають невпевненість: Може, живе там сама самота, соває пустку у піч рогачами (Л. Костенко);

• в) на жаль, на щастя, на радість, на диво, які виражають оцінку висловлюваного: Робиться багато, та, на жаль, повільно (М. Жулинський);

• г) кажуть, по-моєму, по-вашому, на думку (когось), за теорією (когось), на погляд (когось), які виражають вказівку на те, кому належить висловлена думка: На мій погляд, у творах справжнього митця мусить виявлятися той високий ідейно-естетичний ідеал людини, котрий є у житті і котрий - через мистецтво - тільки й спроможний дієво допомагати людині жити, розвиватися, вдосконалюватись (М. Жулинський);

• г) навпаки, по-перше, по-друге, насамперед, нарешті, виходить, виявляється, отже, які виражають зв'язок думок, їхній порядок, висновок з попереднього висловлення: Виявляється, не безпредметна фантазія - оті мудрі Довженкові діди, що глянули на людство з екрана, то/могуття духу народного, людська величавість (О. Гончар).

Ніколи не бувають вставними слова навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, мовби, неначе, нібито і, отже, не виділяються комами: Він тут бував не раз уже й не два. Базари знав - що де почім і скільки. Вже навіть вивчив деякі слова -як буде "хліб" і "здрастуйте" по-скіфськи (Л. Костенко); Усі разом ми спроможні охопити майже вичерпно нашу літературну минувшину (Ю. Смолич).

Вставленими називаються слова і речення, які служать для розкриття, пояснення смислового значення якогось із членів речення, уточнення його або доповнення новою інформацією. Наприклад: Всебічний гармонійний розвиток особи, духовних сил суспільства передбачає (навіть можна сказати більше: вимагає) і оволодіння духовно-культурними скарбами, виробленими людством (К. Волинський); Козацьким шляхам і козацьким ходом (пішки) вони мандрували до Полтави (Л. Чсреватснко).


Погляди мовознавців на речення із вставними і вставленими компонентами


Вставні компоненти виражають суб'єктивну модальність. Ф. Буслаєв називав їх вставними реченнями, бо, на його думку, просте речення зі вставним словом виникло із складнопідрядного речення. Д. Овсянико-Куликовський, розвиваючи ідеї Ф. Буслаєва про те, шо вставні конструкції утворилися із самостійних речень, виділив три одиниці: вставні слова, вставні вирази, вставні прислівники та інші обставини, обставинні вислови. О. Пєшковський виділив вставні слова і словосполучення. О. Шахматов кваліфікує вставні компоненти як "редуковані за своїм смислом речення-.

Оскільки вставні слова і словосполучення не пов'язані з членами речення зв'язком узгодження, керування чи прилягання, їх визначають як компоненти, граматично не зв'язані з реченням. Правда, деякі мовознавці говорять про їх обов'язковість (М. Шанський), інші визначають їх як члени речення (О. Руднєв), треті називають зв'язок їх з реченням як включення, а вставні слова - супутніми членами речення (Є. Кротевич).

В академічному синтаксисі української мови вставні слова, словосполучення і речення віднесено до синтаксично ізольованих частин речення, "які, хоч і належать до речення за своїм змістом, синтаксично не пов'язуються з жодним членом даного речення і, таким чином, залишаються поза синтаксичними зв'язками між членами речення".

І. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська під вставними компонентами розуміють "такі форми, які вводяться в речення на семантико- кому нікативному рівні для вираження ставлення до повідомленого з погляду його ймовірності чи неймовірності, емоційної оцінки, ступеня звичайності, способу оформлення думок, активізації співрозмовника тощо".

Дехто з мовознавців (С. Бевзенко) вважає, що більшість модальних слів української мови дієслівного походження: а) відмінювано-дієслівного: знаєш, бачте, пробач, дивись, скажімо; б) безособово-дієслівного: здається, розуміється; в) відмінювано-дієслівного, що набули неозначено-особової семантики: кажуть, гадають, міркують; г) інфінітивного: знати, признатись, сказати. Однак значна їх кількість прислівникового походження (безумовно, безсумнівно, дійсно, очевидно та ін.), іменникового походження з прийменниками чи без них (правда, на щастя, до речі, словом, зрештою та ін.).

Уперше в мовознавчій науці речення із вставленими словами виокремив 0. Шахматов. В україністиці про особливий різновид "втручених речень" ідеться у праці О. Огоновського "Граматика руского язика для школт> середніх!"" (1869). Поняття "вставлені речення" впровадили Б. Кулик та Л. Кадомцева.

Говорячи про диференціацію вставних і вставлених одиниць, Б. Кулик зазначає: •На відміну від вставних слів, словосполучень і речень, що виражають суб'єктивне ставлення того, хто говорить, до висловленої ним думки, вставлені слова, словосполучення і речення виражають такі додаткові повідомлення чи побіжні асоціативні зауваження, які доповнюють, уточнюють, розвивають зміст висловлення, вказуючи на якісь деталі чи нові факти, шо не були передбачені в перший момент формування думки".

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання
  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту