Загальна характеристика речень із вставними і вставленими словами, словосполученнями та речениями
Вставними називаються слова, словосполучення й речення, які служать для вираження модальних значень чи оцінки висловленого: вірогідності чи ймовірності, упевненості (ствердження) чи сумніву, вказівки на те, кому належить висловлена думка.
Вставні слова і речення не пов'язуються ні сурядним, ні підрядним зв'язком з іншими членами речення, в якому вони вживаються. Наприклад: А може, він і сам у цьому винний? У чомусь винні завжди ми самі (Л. Костенко).
Вставними можуть виступати слова:
• а) звичайно, зрозуміло, правда, напевно, безперечно, без сумніву, розуміється та ін., які виражають упевненість: Найліпшими, без сумніву, є психологічні оповідання В. Підмогильного "Собака!", "Проблема хліба", "Син" (О. Ольжич);
• б) може, може бути, здасться, мабуть, можливо, шо виражають невпевненість: Може, живе там сама самота, соває пустку у піч рогачами (Л. Костенко);
• в) на жаль, на щастя, на радість, на диво, які виражають оцінку висловлюваного: Робиться багато, та, на жаль, повільно (М. Жулинський);
• г) кажуть, по-моєму, по-вашому, на думку (когось), за теорією (когось), на погляд (когось), які виражають вказівку на те, кому належить висловлена думка: На мій погляд, у творах справжнього митця мусить виявлятися той високий ідейно-естетичний ідеал людини, котрий є у житті і котрий - через мистецтво - тільки й спроможний дієво допомагати людині жити, розвиватися, вдосконалюватись (М. Жулинський);
• г) навпаки, по-перше, по-друге, насамперед, нарешті, виходить, виявляється, отже, які виражають зв'язок думок, їхній порядок, висновок з попереднього висловлення: Виявляється, не безпредметна фантазія - оті мудрі Довженкові діди, що глянули на людство з екрана, то/могуття духу народного, людська величавість (О. Гончар).
Ніколи не бувають вставними слова навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, мовби, неначе, нібито і, отже, не виділяються комами: Він тут бував не раз уже й не два. Базари знав - що де почім і скільки. Вже навіть вивчив деякі слова -як буде "хліб" і "здрастуйте" по-скіфськи (Л. Костенко); Усі разом ми спроможні охопити майже вичерпно нашу літературну минувшину (Ю. Смолич).
Вставленими називаються слова і речення, які служать для розкриття, пояснення смислового значення якогось із членів речення, уточнення його або доповнення новою інформацією. Наприклад: Всебічний гармонійний розвиток особи, духовних сил суспільства передбачає (навіть можна сказати більше: вимагає) і оволодіння духовно-культурними скарбами, виробленими людством (К. Волинський); Козацьким шляхам і козацьким ходом (пішки) вони мандрували до Полтави (Л. Чсреватснко).
Погляди мовознавців на речення із вставними і вставленими компонентами
Вставні компоненти виражають суб'єктивну модальність. Ф. Буслаєв називав їх вставними реченнями, бо, на його думку, просте речення зі вставним словом виникло із складнопідрядного речення. Д. Овсянико-Куликовський, розвиваючи ідеї Ф. Буслаєва про те, шо вставні конструкції утворилися із самостійних речень, виділив три одиниці: вставні слова, вставні вирази, вставні прислівники та інші обставини, обставинні вислови. О. Пєшковський виділив вставні слова і словосполучення. О. Шахматов кваліфікує вставні компоненти як "редуковані за своїм смислом речення-.
Оскільки вставні слова і словосполучення не пов'язані з членами речення зв'язком узгодження, керування чи прилягання, їх визначають як компоненти, граматично не зв'язані з реченням. Правда, деякі мовознавці говорять про їх обов'язковість (М. Шанський), інші визначають їх як члени речення (О. Руднєв), треті називають зв'язок їх з реченням як включення, а вставні слова - супутніми членами речення (Є. Кротевич).
В академічному синтаксисі української мови вставні слова, словосполучення і речення віднесено до синтаксично ізольованих частин речення, "які, хоч і належать до речення за своїм змістом, синтаксично не пов'язуються з жодним членом даного речення і, таким чином, залишаються поза синтаксичними зв'язками між членами речення".
І. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська під вставними компонентами розуміють "такі форми, які вводяться в речення на семантико- кому нікативному рівні для вираження ставлення до повідомленого з погляду його ймовірності чи неймовірності, емоційної оцінки, ступеня звичайності, способу оформлення думок, активізації співрозмовника тощо".
Дехто з мовознавців (С. Бевзенко) вважає, що більшість модальних слів української мови дієслівного походження: а) відмінювано-дієслівного: знаєш, бачте, пробач, дивись, скажімо; б) безособово-дієслівного: здається, розуміється; в) відмінювано-дієслівного, що набули неозначено-особової семантики: кажуть, гадають, міркують; г) інфінітивного: знати, признатись, сказати. Однак значна їх кількість прислівникового походження (безумовно, безсумнівно, дійсно, очевидно та ін.), іменникового походження з прийменниками чи без них (правда, на щастя, до речі, словом, зрештою та ін.).
Уперше в мовознавчій науці речення із вставленими словами виокремив 0. Шахматов. В україністиці про особливий різновид "втручених речень" ідеться у праці О. Огоновського "Граматика руского язика для школт> середніх!"" (1869). Поняття "вставлені речення" впровадили Б. Кулик та Л. Кадомцева.
Говорячи про диференціацію вставних і вставлених одиниць, Б. Кулик зазначає: •На відміну від вставних слів, словосполучень і речень, що виражають суб'єктивне ставлення того, хто говорить, до висловленої ним думки, вставлені слова, словосполучення і речення виражають такі додаткові повідомлення чи побіжні асоціативні зауваження, які доповнюють, уточнюють, розвивають зміст висловлення, вказуючи на якісь деталі чи нові факти, шо не були передбачені в перший момент формування думки".
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання“ на сторінці 1. Приємного читання.
