Іменникові суфікси

Сучасна українська літературна мова

В іменниковому словотворенні беруть участь суфікси двох груп: 1) ті, що надають похідному слову відтінків зменшеності, здрібнілості, ласкавості або згрубілості, збільшеності, і 2) ті, що надають похідному слову нового значення.

Зменшено-емоційні іменники чоловічого роду творяться від іменникових основ суфіксами -ик, -ок, -очок, -ичрк, -чик, -оньк(о), -усь; возик, синок, дубочок, кошичок, пальчик, братонько, Петрусь; в іменниках жіночого роду найпоширеніші суфікси -к(а), -очк(а), -ичк(а), -ус(я): донька, росиночка, сестричка, Ганнуся; в іменниках середнього роду — суфікси -ц(е), -ч(а), -ен(я), -еньк(о), -атк(о), -ечк(о): відерце, хлопча, каченя, оченько, зайчатко, сонечко. Менш уживані суфікси на означення збільшеності, згрубілості: -ищ(е), -иськ(о), -ук(-юк)(а), -уг(-юг)(а)9 -угон (вітрище, хлопчисько, зміюка, хитрюга, дідуган).

Суфікси другої групи приєднуються як до іменникових основ, так і до основ інших частин мови, переводячи їх до іменників: прикметникові (глибокий - глибочина), числівникові (десять-десяток), займенникові (сам - самота), дієслівні (доручити-доручення) та ін. У кожному розряді іменників використовуються неоднакові суфікси.

У назвах людей за різними ознаками виступають основи іменників, прикметників, дієслів: школяр, сміливець, завідувач.

Для утворення назв людей за ознакою їхньої діяльності, місцем роботи, фахом виступають суфікси, -ик, -ник, -ич, -ець(-ець), -ар(-яр), -ир, -ер, -ач(-яч), -ч, -ист(-іст), -тель: історик, кулеметник, підпасич, кравець, боєць, шахтар, муляр, командир, інженер, перекладач, сіяч, ткач, стажист, шахіст, учитель.

Від назв осіб чоловічої статі творяться іменники, що позначають рід занять осіб жіночої статі. До основ іменників чоловічого роду додаються суфікси -к(а), -иц(я), -л(я), -ес(а): радист - радистка, учень — учениця, ткач — ткаля, поет — поетеса. У розмовному мовленні використовується також суфікс -ш-: комісар - комісарша, але в широкому вжитку він закріпився в мові з іншим словотвірним значенням - утворює назву дружини за фахом або родом заняття її чоловіка (генерал - генеральша, адмірал — адміральша).

Назви осіб за національною ознакою та місцем проживання творяться за допомогою суфіксів -анин(-янин), -чанин, -ин, -ець, -ич, -ак(-як), -ит: молдаванин, харків'янин, полтавчанин, грузин, тбілісець, костромич, словак, туляк, одесит.

Назви осіб за зовнішніми та іншими ознаками творяться за допомогою суфіксів -ань, -к(о), -ник, -ець, -ак, -чак: здоровань, неумійко, відмінник, молодець, дивак, весельчак.

У назвах птахів, риб, комах, тварин беруть участь суфікси -як, -ач, -ень, -ун, -ур, -ець, -к(а): гусак, деркач, півень, цвіркун, качур, тунець, перепілка.

Окрему групу складають суфікси, що використовуються для творення збірних іменників: -ств(о), -цтв(о), -н(я), -от(а), -в(а): селянство, жіноцтво, рідня, кіннота, мушва; речовинних: -ин(а), -инн(я): городина, гарбузиння та одиничних іменників: -ин(а): картоплина, бадилина.

Для утворення абстрактних віддієслівних іменників використовуються суфікси -анн(я), -енн(я), -інн(я). -н(я), -ин(а), -к(а): навчання, зрушення, горіння, метушня, штовханина, зарядка.

Абстрактні назви, що виражають опредмечену ознаку, творяться за допомогою суфіксів -ість, -ин(а), -от(а), -ств(о), -зтв(о), -цтв(о): спритність, давнина, доброта, безумство, убозтво, пророцтво.

Примітки. 1. Абстрактні назви з суфіксами -ств(о), -цтв(о), -зтв(о) частіше творяться не від основ прикметників, а від основ іменників: новатор - новаторство, керівник — керівництво, боягуз - боягузтво.

2. Омонімія суфіксів, наприклад -ин(а). у назвах людей, збірних, одиничних предметів і абстрактних понять (дружина, баранина, горошина, глибина) не утруднює розуміння значень слів, бо своє словотвірне значення суфікс виражає в поєднанні з різними основами. У слові дружина суфікс виражає протиставлення особи жіночої статі особі чоловічої статі. У слові баранина виявляються відношення через поєднання твірної основи назви тварини з суфіксом -ин(а), що виражає вид м'ясного продукту. У слові горошина суфікс -ин(а) виражає протиставлення одиничності невизначеній множині саме в поєднанні з основою іменників, що позначають речовини, сипучі продукти, рослини, які не піддаються кількісному визначенню. В абстрактних назвах суфікс -ин(а) приєднується до прикметникової основи і тим самим ознаку передає узагальнено, опредмечено.

Наступний розділ:

Прикметникові суфікси


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Іменникові суфікси“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси
  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту