Складений іменний присудок складається з дієслова-зв'язки та іменної частини. Цей присудок різноманітний за морфологічним вираженням. Компонентами його є предикативне ім'я, виражене іменем будь-якої форми, в поєднанні з особовими формами дієслова-зв'язки. Різні форми іменників, прикметників, займенників, числівників, дієприкметників виступають у ролі іменної частини складеного іменного присудка. Дієслово-зв'язка, виражаючи граматичне оформлення складеного іменного присудка, є показником синтаксичних категорій часу і способу, а також узгодження присудка і підмета в числі й особі.
Іменний складений присудок становить єдність, репрезентовану службовим словом (зв'язкою) і повнозначним словом - іменем у формі певного відмінка. Ім'я (повнозначне слово) - основний компонент складеного іменного присудка, дієслово-зв'язка вказує на час і спосіб. При цьому дієслівні зв'язки або є лише спеціалізованими граматичними засобами, позбавленими лексичного значення, або ж, збсрігаючи певною мірою лексичне значення, вносять до присудка додаткові лексичні відтінки.
Власне граматичними зв'язками є три зв'язки: бути, являти собою, становити. Найчастіше вживаною є зв'язка бути; в іменному складеному присудку вона переважно вживається з іменним компонентом у називному та орудному відмінках, у знахідному відмінку з прийменником за. наприклад: Вранці на палубі я був першим (М. Ірчан); Один з останніх його рейсів був винятковим (О. Гончар); Двері в десятий клас були напіввідчинені (О. Копиленко).
Дієслово-зв'язка бути в теперішньому часі здебільшого має нульову форму, наприклад: Зелений Київ наш (М. Рильський); Дуби поважні, а ясен клен і явір гордовиті (Леся Українка). Регулярно використовується така зв'язка в науковому стилі, однак функціонує і в інших стилях, наприклад: Цю групу можна вирізьбити на піраміді, бо вона є синтез і натхнення (Ю. Яновський). Роль іменної частини може виконувати інфінітив, наприклад: Збагнуть її—це сонце погасить (М. Рильський).
У минулому і майбутньому часі, умовному і наказовому способі зв'язка бути вживається регулярно, наприклад: Хвилину тому був я чародій (М. Вінграновський); Безмовний був світ (О. Гончар); Там, на землі, щось падало, цвіло, було рожеве, сине і зелене (Л. Костенко). Зі зв'язкою бути нерідко в ролі іменної частини виступає прийменниково-іменникова сполука у знахідному відмінку, наприклад: Він був у мене за головного помічника (Ю.Збанацький); Згадайте - був я вам за тата (Д. Павличко).
Часто трапляються складені іменні присудки з нульовою зв'язкою бути в теперішньому часі. Виділяють такі моделі складеного присудка з нульовою зв'язкою: 1) нуль-зв'язка + іменник у називному відмінку; 2) нупь-зв'язка + іменник у родовому відмінку; 3) нуль-зв'язка + іменник у знахідному відмінку; 4) нуль-зв'язка+імените в орудному відмінку; 5) нуль-зв'язка + іменник у місцевому відмінку; б) нупь-зв'язка + прикметник; 7) нуль-зв'язка + числівник; 8) нуль-зв'язка + прислівник; 9) нуль-зв'язка + фразеологізм.
• 1. Присудок типу "нуль-зв'язка + іменник у називному відмінку" виражає постійну ознаку чи властиву підметові якісну характеристику, наприклад: Я не співець чудовної природи з холодною байдужістю її (П. Грабовський); Наш народ - океан (П. Тичина); Хліб - багатство і могутність Батьківщини, її гордість і слава (І. Цюпа). Постійна ознака підмета виявляється найвиразніше, коли підмет і присудок виражені тим самим словом, наприклад: Чумацький шлях - шлях твоїх пращурів, що проходили тут чумаками в чорних дьогтярних сорочках (О. Гончар). Часто при нульовій зв'язці до складу присудка входять частки це, то, ось, наприклад: Світлі вчинки - то наші мечі (П. Грабовський); Лукія - ось його щедра молодість (О. Гончар); Бути мудрішим за себе - от завдання (О. Гончар). При іменному складеному присудку в називному відмінку часто вживаються слова як, мов, немов, наче, неначе, наприклад.* Він для них як сподвижник Магеллана (О. Гончар); Дід Горобець мовби кремінь (М. Чабанівський).
• 2. Іменний складений присудок моделі "нуль-зв'язка + іменник у родовому відмінку" використовується порівняно рідко. Переважно це безприйменниковий родовий у значенні якісної характеристики, що часто супроводжується прикметником компонентом складеного іменного присудка, який несе основне інформативне навантаження, наприклад: Комбат про тебе хорошої думки (О. Гончар).
• 3. Порівняно нечасто з нульовою зв'язкою вживається іменна частина в знахідному відмінку з прийменником. Таким присудком виражається непостійна ознака підмета, наприклад: Вже й баба йому за космонавта (О. Гончар).
• 4. Орудний відмінок у ролі іменної частини при нульовій зв'язці, на відміну від матеріально вираженої, функціонує рідко, наприклад: Критика критикою, а тон тонам (Ю. Збанацький).
• 5. Присудок з нульовою зв'язкою та іменною частиною, вираженою іменником у місцевому відмінку, створює труднощі при аналізі, оскільки місцевий відмінок частіше виступає обставиною і є присудком, коли виражає внутрішній стан людини, рід діяльності, заняття, наприклад: Зал в огнях, кружляють пари, хвилі музики пливуть (В. Сосюра); Село в снігах, і стежка ані руш (Л. Костенко).
• 6. Прикметники, виступаючи в ролі іменної частини складеного присудка за відсутності дієслівної зв'язки, передають якісну характеристику підмета і вживаються переважно в формі називного відмінка, наприклад: Ще сміх наш вогкий, сльози не солоні (М. Вінграновський); Цей ліс живий. У нього добрі очі (Л. Костенко). При прикметниках часто використовуються займенники, частки, що входять до іменної частини, наприклад: Сьогодні я такий щасливий, мов вийшов хлопчиком на шлях (В. Сосюра); Ти дивись, який він непоштивий! — звернувся Січкар до Варчука (М. Стельмах).
Регулярно використовуються при нульовій зв'язці іменні частини, виражені займенниковими прикметниками в називному відмінку, наприклад: Тут кожний камінь - мій, і кожний подих —мій (Л. Первомайський); Там даль не така, яку нас на Вкраїні (В. Сосюра).
Поширеними є іменні частини, що складаються з прикметника й іменника з послабленим значенням, у яких основне змістове навантаження припадає на прикметник - основний виразник предикативності. Такими іменниками можуть бути слова різної семантики, що є назвами істот і неістот (чоловік, хлопець, дівчина, парубок, людина, справа, річ, час, день, пора та ін.), наприклад: А сам він хлопець славний, сумирний (О. Гончар); Та надіятись на цю людину — справа марна (Ю. Збанацький).
• 7. У реченнях з нульовою зв'язкою в ролі іменної частини вживаються й кількісні та порядкові числівники, наприклад: Я наче сам один на великому світі (Ю. Янов-ський).
• 8. Ролі іменної частини може набувати прислівник, наприклад: Полон — це гірше, ніж смерть (О. Гончар).
• 9. Фразеологізми іменного типу теж можуть виконувати роль іменної частини складеного присудка, наприклад: Сон рябої кобили все це (О. Гончар).
Зв'язки являти собою, становити в іменному складеному присудку вживаються зі знахідним, безприйменниковим відмінком. Вони переважно використовуються в науковому стилі, наприклад: М'який ліризм становить особливу рису байок Тлібова (М. Рильський); Безособові речення становлять найбільш поширений тип речень односкладної будови (П. Дудик).
Деякі дієслова (складати, представляти, знаменувати, утворювати та ін.), виступаючи в ролі зв'язки зі знахідним безприйменниковим відмінком, частково зберігають своє лексичне значення, наприклад: Новий час знаменує нову епоху.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Складений іменний присудок“ на сторінці 1. Приємного читання.
