Складений іменний присудок

Сучасна українська літературна мова

Складений іменний присудок складається з дієслова-зв'язки та іменної частини. Цей присудок різноманітний за морфологічним вираженням. Компонентами його є предикативне ім'я, виражене іменем будь-якої форми, в поєднанні з особовими формами дієслова-зв'язки. Різні форми іменників, прикметників, займенників, числівників, дієприкметників виступають у ролі іменної частини складеного іменного присудка. Дієслово-зв'язка, виражаючи граматичне оформлення складеного іменного присудка, є показником синтаксичних категорій часу і способу, а також узгодження присудка і підмета в числі й особі.

Іменний складений присудок становить єдність, репрезентовану службовим словом (зв'язкою) і повнозначним словом - іменем у формі певного відмінка. Ім'я (повнозначне слово) - основний компонент складеного іменного присудка, дієслово-зв'язка вказує на час і спосіб. При цьому дієслівні зв'язки або є лише спеціалізованими граматичними засобами, позбавленими лексичного значення, або ж, збсрігаючи певною мірою лексичне значення, вносять до присудка додаткові лексичні відтінки.

Власне граматичними зв'язками є три зв'язки: бути, являти собою, становити. Найчастіше вживаною є зв'язка бути; в іменному складеному присудку вона переважно вживається з іменним компонентом у називному та орудному відмінках, у знахідному відмінку з прийменником за. наприклад: Вранці на палубі я був першим (М. Ірчан); Один з останніх його рейсів був винятковим (О. Гончар); Двері в десятий клас були напіввідчинені (О. Копиленко).

Дієслово-зв'язка бути в теперішньому часі здебільшого має нульову форму, наприклад: Зелений Київ наш (М. Рильський); Дуби поважні, а ясен клен і явір гордовиті (Леся Українка). Регулярно використовується така зв'язка в науковому стилі, однак функціонує і в інших стилях, наприклад: Цю групу можна вирізьбити на піраміді, бо вона є синтез і натхнення (Ю. Яновський). Роль іменної частини може виконувати інфінітив, наприклад: Збагнуть її—це сонце погасить (М. Рильський).

У минулому і майбутньому часі, умовному і наказовому способі зв'язка бути вживається регулярно, наприклад: Хвилину тому був я чародій (М. Вінграновський); Безмовний був світ (О. Гончар); Там, на землі, щось падало, цвіло, було рожеве, сине і зелене (Л. Костенко). Зі зв'язкою бути нерідко в ролі іменної частини виступає прийменниково-іменникова сполука у знахідному відмінку, наприклад: Він був у мене за головного помічника (Ю.Збанацький); Згадайте - був я вам за тата (Д. Павличко).

Часто трапляються складені іменні присудки з нульовою зв'язкою бути в теперішньому часі. Виділяють такі моделі складеного присудка з нульовою зв'язкою: 1) нуль-зв'язка + іменник у називному відмінку; 2) нупь-зв'язка + іменник у родовому відмінку; 3) нуль-зв'язка + іменник у знахідному відмінку; 4) нуль-зв'язка+імените в орудному відмінку; 5) нуль-зв'язка + іменник у місцевому відмінку; б) нупь-зв'язка + прикметник; 7) нуль-зв'язка + числівник; 8) нуль-зв'язка + прислівник; 9) нуль-зв'язка + фразеологізм.

• 1. Присудок типу "нуль-зв'язка + іменник у називному відмінку" виражає постійну ознаку чи властиву підметові якісну характеристику, наприклад: Я не співець чудовної природи з холодною байдужістю її (П. Грабовський); Наш народ - океан (П. Тичина); Хліб - багатство і могутність Батьківщини, її гордість і слава (І. Цюпа). Постійна ознака підмета виявляється найвиразніше, коли підмет і присудок виражені тим самим словом, наприклад: Чумацький шлях - шлях твоїх пращурів, що проходили тут чумаками в чорних дьогтярних сорочках (О. Гончар). Часто при нульовій зв'язці до складу присудка входять частки це, то, ось, наприклад: Світлі вчинки - то наші мечі (П. Грабовський); Лукія - ось його щедра молодість (О. Гончар); Бути мудрішим за себе - от завдання (О. Гончар). При іменному складеному присудку в називному відмінку часто вживаються слова як, мов, немов, наче, неначе, наприклад.* Він для них як сподвижник Магеллана (О. Гончар); Дід Горобець мовби кремінь (М. Чабанівський).

• 2. Іменний складений присудок моделі "нуль-зв'язка + іменник у родовому відмінку" використовується порівняно рідко. Переважно це безприйменниковий родовий у значенні якісної характеристики, що часто супроводжується прикметником компонентом складеного іменного присудка, який несе основне інформативне навантаження, наприклад: Комбат про тебе хорошої думки (О. Гончар).

• 3. Порівняно нечасто з нульовою зв'язкою вживається іменна частина в знахідному відмінку з прийменником. Таким присудком виражається непостійна ознака підмета, наприклад: Вже й баба йому за космонавта (О. Гончар).

• 4. Орудний відмінок у ролі іменної частини при нульовій зв'язці, на відміну від матеріально вираженої, функціонує рідко, наприклад: Критика критикою, а тон тонам (Ю. Збанацький).

• 5. Присудок з нульовою зв'язкою та іменною частиною, вираженою іменником у місцевому відмінку, створює труднощі при аналізі, оскільки місцевий відмінок частіше виступає обставиною і є присудком, коли виражає внутрішній стан людини, рід діяльності, заняття, наприклад: Зал в огнях, кружляють пари, хвилі музики пливуть (В. Сосюра); Село в снігах, і стежка ані руш (Л. Костенко).

• 6. Прикметники, виступаючи в ролі іменної частини складеного присудка за відсутності дієслівної зв'язки, передають якісну характеристику підмета і вживаються переважно в формі називного відмінка, наприклад: Ще сміх наш вогкий, сльози не солоні (М. Вінграновський); Цей ліс живий. У нього добрі очі (Л. Костенко). При прикметниках часто використовуються займенники, частки, що входять до іменної частини, наприклад: Сьогодні я такий щасливий, мов вийшов хлопчиком на шлях (В. Сосюра); Ти дивись, який він непоштивий! — звернувся Січкар до Варчука (М. Стельмах).

Регулярно використовуються при нульовій зв'язці іменні частини, виражені займенниковими прикметниками в називному відмінку, наприклад: Тут кожний камінь - мій, і кожний подих —мій (Л. Первомайський); Там даль не така, яку нас на Вкраїні (В. Сосюра).

Поширеними є іменні частини, що складаються з прикметника й іменника з послабленим значенням, у яких основне змістове навантаження припадає на прикметник - основний виразник предикативності. Такими іменниками можуть бути слова різної семантики, що є назвами істот і неістот (чоловік, хлопець, дівчина, парубок, людина, справа, річ, час, день, пора та ін.), наприклад: А сам він хлопець славний, сумирний (О. Гончар); Та надіятись на цю людину — справа марна (Ю. Збанацький).

• 7. У реченнях з нульовою зв'язкою в ролі іменної частини вживаються й кількісні та порядкові числівники, наприклад: Я наче сам один на великому світі (Ю. Янов-ський).

• 8. Ролі іменної частини може набувати прислівник, наприклад: Полон — це гірше, ніж смерть (О. Гончар).

• 9. Фразеологізми іменного типу теж можуть виконувати роль іменної частини складеного присудка, наприклад: Сон рябої кобили все це (О. Гончар).

Зв'язки являти собою, становити в іменному складеному присудку вживаються зі знахідним, безприйменниковим відмінком. Вони переважно використовуються в науковому стилі, наприклад: М'який ліризм становить особливу рису байок Тлібова (М. Рильський); Безособові речення становлять найбільш поширений тип речень односкладної будови (П. Дудик).

Деякі дієслова (складати, представляти, знаменувати, утворювати та ін.), виступаючи в ролі зв'язки зі знахідним безприйменниковим відмінком, частково зберігають своє лексичне значення, наприклад: Новий час знаменує нову епоху.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Складений іменний присудок“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок
  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту