У давальному відмінку в іменниках усіх трьох груп виступає флексія -4 (школі, стелі, груші), яка в іменниках з основою на -й графічно передається флексією -і* (Софії).
В іменниках твердої групи, основи яких закінчуються на -г, -к або -х, перел флексією -і відбувається перехід цих приголосних у -з, -ц, -с (нога — нозі, рука - руці, стріха — стрісі).
У знахідному відмінку однини в іменниках твердої і мішаної груп виступає флексія -у (весну, ружу), яка графічно передається буквою -ю в іменниках м'якої групи (вишню, тополю).
В орудному відмінку іменники твердої групи мають закінчення -ою (рибою, липою, смугою), у м'якій та мішаній групах —ею (вишнею, працею, межею) або (після кінцевого основи -й) -єю (надією, грацією).
У формі місцевого відмінка виступає та сама флексія, що й у давальному відмінку (-і або графічно -і), але виражається відмінкове значення за допомогою прийменників на, у (в), по, о (об) на горі, у гаї, по хаті, о п 'ятій годині.
Клична форма твориться від іменників твердої групи флексією -о (Ганно, весно), від іменників м'якої та мішаної груп - переважно флексією -е (-є) або в пестливих назвах -у (-ю): Софіє, земле, круче; Полю, бабусю ( бабусе).
Множина
У називному відмінку множини іменники твердої групи мають закінчення -и (дороги, гори), а м'якої і мішаної груп - закінчення -4 або графічно -ї (яблуні, кручі, мрії).
Родовий відмінок множини в основному характеризується нульовою флексією (верб, тополь, вишень, меж, мрій). Проте в деяких словах виступає флексія -ів (бабів) або -ей (статей, мишей).
У формі родового відмінка закономірність чергування звуків [о], [е] з [і] часто порушується, порівняйте, наприклад; гора - гір, особа - осіб, але межа -меж, тополя - тополь, лелека -лелек і т. д.
Якщо в кінці основи збігається два приголосні, то перед сонорним з'являється вставний (епентетичний) [о] (переважно в іменниках з кінцевим твердим приголосним): іскра — іскор, сосна - сосон (і сосен), крихта - крихот або [е (є)]: мітла -мітел, весна — весен; крапля—крапель, вишня - вишень; війна—воєн, стайня - стаєнь. У словах іншомовного походження вставного голосного немає: букв, верст, клятв, пальм, фірм, шахт.
У давальному відмінку множини виступає закінчення -ом (у твердій і мішаній групах: сестрам, мишам, кручам) або графічно -ям (у м'якій групі: пісням, мріям).
Знахідний відмінок множини в іменниках першої відміни виражає розрізнення назв істот і неістот: у назвах істот форма знахідного відмінка збігається з родовим (кличу сестер), а в назвах неживих предметів форма знахідного відмінка збігається з називним (кладу книжки). Порушення цих норм спостерігається у назвах комах та деяких свійських тварин (пасу овець і вівці, розводив бджіл і бджоли).
В орудному відмінку іменники першої відміни мають закінчення -оми (у твердій і мішаній групах: жінками, грушами) або-ями (як графічне позначення м'якості приголосного основи: землями, лініями). У деяких словах виступає флексія -ми (сльозами і слізьми, свинями і свиньми).
У місцевому відмінку виступає флексія -ах (в іменниках твердої і мішаної груп: у книжках, на кручах) або -ях (у м'якій групі: на полицях, на лініях).
Форми іменників II відміни
Парадигми II відміни
Однина
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Граматичні категорії іменника.“ на сторінці 9. Приємного читання.
