Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

Сучасна українська літературна мова

Члени речення поєднуються в так звані ряди за допомогою сурядного зв'язку. Речення з рядами часто розглядають як трансформи, стягнення кількох речень в одне на основі спільного підмета, присудка чи другорядного члена. Наприклад, речення Ніч була тиха, спокійна й прекрасна (Ю. Смолич) можна розглядати як стягнене з трьох речень: Ніч була тиха+Ніч була спокійна + Ніч була прекрасна. Так розглядали речення з рядами російські та українські мовознавці ХІХ-ХХ ст. Наприклад, Ф. Буслаєв називав конструкції з рядами стягненими реченнями, а відповідні члени речення кваліфікував як стягнені підмети, присудки, означення, додатки, обставини. Такий погляд давав підстави для обгрунтування спорідненості таких конструкцій зі складними реченнями. Тому й значно пізніше термін "стягнене речення" залишався популярним. Так, О. Пєшковський стягненими називає речення, що містять у своєму складі однорідні члени, зазначаючи, що "речення ці такі ж давні, як і "нестягнені", і процес самого "стягнення* довести не можна*. Тому не випадково історики мови (О. Потебня, Д. Овсянико-Куликовський, О. Шахматов) не вживали цього терміна.

Учення О. Пєшновського про стягнені речення з однорідними членами мало вплив на багатьох мовознавців, у т. ч. й українських (О. Синявський, Л. Була-ховський та ін.). О. Мельничук розглядає однорідність у розділі про синтагматичне членування речення і вводить поняття про однорідні синтагми. А. Загнітко трактує ряд як тип конструкцій з паралелізмом, що співвідносяться з поняттями су рядності та однорідності. Ряд охоплює такі функціональні різновиди: однорідні члени речення; неоднорідні, але сурядні члени; пояснення; уточнення; включення. При цьому конструкції з кількома присудками вчений відносить до складних речень. Українські мовознавці Б. Кулик, І. Вихованець, Г. Козачук усі речення з однорідними членами розглядають як прості ускладнені, що цілком виправдано.

Основним різновидом ряду є однорідні члени. Вони виражаються всіма повнозначними частинами мови. Взаємна залежність, спільна віднесеність до "третього члена", однакова синтаксична позиція - це тільки умови для утворення рядів; виникнення ж самої конструкції можливе лише за наявності внутрішнього синтаксичного зв'язку між словоформами, що виражається сполучником (його еквівалентом) або ж інтонацією. Безсполучниковий однорідний ряд виражає синтаксичну еквівалентність, однофу нкціонал ьність, рівнозначність наприклад: Жінка, діти, книжки - все те не пускало його, не давало йому вирваться на село (І. Нечуй-Ле-вицький). Сполучник, конструюючи ряд, водночас називає семантичну основу, на якій будується рівнорядність словоформ. Основними семантичними типами внутрішньорядних відношень є єднальні, протиставні, розділові, вторинними щодо яких є градаційні і приєднувальні відношення.

Не завжди члени ряду, поєднані сурядним зв'язком, с однорідними, наприклад: Ніхто І ніде мене не чекає (М. Хвильовий). Члени ряду є нерівноправними, якщо внутрішньорядні відношення характеризуються відтінком залежності причиново-наслідкового та умовно-наслідкового характеру, наприклад: Хлопець стріляв швидко, хоча й неточно (В. Підмогильний).

Речення з однорідними членами

Кілька членів речення, що виконують тотожну функцію, відносяться до одного ' слова, об'єднуються один з одним сурядним зв'язком, відповідають на однакове питання, називаються однорідними. Пісня та мила, пісня та люба. Все про кохання, все про любов (Нар. творчість).

Здебільшого однорідні члени речення виражаються однією частиною мови, але у функції однорідних можуть виступати і слова різних частин мови. Перший сніг! Juno не пам ятає його, першого, білого, аж голубого, пухнатого, м якого (Ю. Збанацький).

Кілька підметів у двоскладному реченні при одному присудку і кілька головних членів речення в односкладному реченні завжди однорідні. Що ж до другорядних членів речення, то вони можуть бути однорідними Й неоднорідними, їх однорідність або неоднорідність зумовлюється різними чинниками.

Так, наприклад, узгоджені означення будуть однорідними за умови:

• а) якщо в їх значенні наявний якийсь спільний відтінок;

• б) якщо вони перераховують різновидності предмета або характеризують предмет за однією і тією ж ознакою;

• а) якщо стоять після означуваного слова;

• г) якщо вони виступають художніми означеннями (епітетами).

Наприклад: Люблю цю тишу мрійну, вечорову, коли виходить місяць у діброву (І. Нехода); / nada сніг лапатий, волохатий спокійно й величаво над селом (М. Рильський); Голубі, зеленкуваті, фіолетові присмерки спадають степом (І. Цюпа); Пролетів буйний вітер в пустині, по безкрайому, мертвому полі (Ю. Мушкстик).

Коли два означення пояснюють предмет з різних боків чи перше означення стосується словосполучення з іншим означенням, то вони неоднорідні, наприклад: Густий вечірній промінь падав із вікна Сократові на голову (Ю. Му шкетик),

Ці правила поширюються і на обставини та додатки. Для однорідності додатків основною вимогою є питання, на які відповідають додатки. Якщо додатки відповідають на одне питання, тоді вони однорідні. Без цієї умови додатки неоднорідні, наприклад: Абітурієнт надіслав (кому?) батькам (що?) листівку (неоднорідні додатки); Як на ті чорнобривці погляну. Бачу матір стареньку. Бачу руки твої, моя мамо... (М. Сингаївський). У другому реченні додатки (матір і руки) однорідні.

Однорідні обставини повинні бути одного значеннєвого розряду і виражати дію з одного боку: Мене везуть у царство трав, річок і таємничих озер (О. Довженко). Якщо обставини виражають різнотипні значення, вони не є однорідними: До Києва (куди?) звідусіль (звідки?) гості прибули.

Однорідні члени речення поєднуються між собою за допомогою перелічувальної інтонації та сполучників сурядності. Використання єднальних, протиставних і розділових сурядних сполучників зумовлюється смисловими відношеннями, наявними між однорідними членами речення. Наприклад: Розквітають і квіти, і доля На моїй українській землі (М. Сингаївський); Але ні вогонь, ні попіл не дали полегшення (М. Стельмах); Тужлива пісня зринає з сопілки, та не розважа сумного серця... (М. Коцюбинський).

Однорідні члени речення мають такі особливості:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень
  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту