Позиції головних і другорядних членів у реченні

Сучасна українська літературна мова

Позиції підмета в реченні

Підмет при прямому порядку слів завжди перебуває в препозиції до присудка. Це стосується підметів, виражених іменниками і субстан-тивованими словами, простих і складених, наприклад: В садку якась дівчина співала пісні (І. Нечуй-Левицький); Життя квітів починається з пролісків (Ю. Смолич); Розкішна полуднева ніч показувала всю свою красу (М. Гру шевський); Вона згодилася з радістю, і я теж відчув полегшення, і ніхто з нас не відав тоді, що настане згодам, чим обернеться та нічна дивна згода (П. Загрсбельний). Препозитивну позицію займає підмет, виражений інфінітивом, наприклад: Жити мені без праці - зовсім не жити (Д. Павличко); Погомоніти з високим начальствам було для Хоми втіхою (О. Гончар).

При зворотному порядку слів підмет перебуває в постпозиції до присудка. Такий порядок є цілком природним у словах автора при прямій мові, що стоять у середині прямої мови чи після неї, наприклад: - Панство гадає, що йому конче треба поцілувати ікону? - поспитав возний (П. Загрсбельний); - Відбулась розмова на вільну тему, — веселіючи, сказав Віруньчин сталевар (О. Гончар).

Постпозитивним є підмет при присудкові, що виражає буття, існування, перебування, в різних описах, наприклад; Так минуло кілька літ (М. Гру шевський); Сповнилась мрія кількох поколінь українців - зруйнованих, знедолених, з яничарених і -уцілілих, сповнилась мрія і мого життя! (Р. Іваничук); Зеленіла молода бутвина на городах, зеленіли поля, садки, зеленіли розкішні бур'яни та бузина (І. Нечуй-Левицький).

Підмет постпозитивний, якщо на початку речення наявні обставинні члени, наприклад: Від страху бути захопленими серед козаків почала зростати тривога (Петро Панч); До залізничної станції міста Намаджан квапливо доїздили чотири двоколісні арби, яскраво цяцьковані ферганськими кольорами (Іван Ле).

Позиції присудка в реченні

Присудок (простий дієслівний, складений дієслівний, складений іменний, складний (подвійний)) при прямому порядку слів перебуває в постпозиції до підмета, наприклад: Сонце хилилося на захід і входило у чорну бовдуристу хмару (Р. Іваничук); Канни цвітуть над морем... (М. Вінграновський); Він був щасливий (М. Вінграновський); Небо було ясне і синє (І. Нечуй-Левицький). Завжди постпозитивним с присудок, виражений вигуково-дієслівними формами, наприклад: Заридала Катерина та бух йому в ноги (Т. Шевченко). Це стосується і присудка у формі наказового способу, що має значення дійсного способу, наприклад: Друзі бігають, кричать, а ти сиди, пряди, вечеряти подай, посуду перемий, та тоді й лягай (Панас Мирний).

Прямий порядок використання присудка властивий художнім творам оповідального характеру, відносно нейтральним з емоційного боку, які передають дії (події), що поступово розвиваються, наприклад: Ранок був сонячний і чудовий. Ранку, власне, ще не було, але зараз він вже мав бути. Його не було ще тут, у темній і задушній після ночі кімнаті, але там, в іншому світі, поза кімнатою, надворі, він уже був. І сонця було там так багато, що йому бракувало місця. Крізь щілини віконниць воно врізалося в темінь кімнати вузькими і довгими лозами. Воно пронизувало темінь цілим віялом напнутих і тремтливих гарячих сонячних шпагатів. І міріади кольористих порошинок вихрилися, роїлися і тремтіли в сонячному промінні (Ю. Смолим). Природно сприймаються інверсійні присудки в конструкціях типу Настала весна; Стояло тепле літо. Навпаки, постпозитивний порядок присудків засвідчує деяку їхню незвичність, наявність стилістичних відтінків, nop.: Весна настала; Тепле літо стояло.

У художніх описах інверсія присудка використовується як стилістичний засіб; при цьому дії постають як деталі єдиної картини, наприклад: Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Роставиця. Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби потонуло в вербах село Вербівка (І. Нечуй-Левицький).

Позиції додатка в реченні

Додаток при прямому порядку стоїть у постпозиції до слова, яке ним керує, при зворотному — в препозиції, наприклад: Вибирай завжди дорогу нелегку (В. Сухомл инський); Ти знайшов собі дорогу, ти знайшов собі мету (І. Франко). Інверсія додатків є тиловим явищем у художньому, розмовному, публіцистичному мовленні. Інверсійне наголошення додатків, важливих у змістовому плані речення, посилює емоційність мовлення, наприклад: Ходить мати по дорогах, гайвороння гонить, а подружжя на розпутті чорні руки ломить (М. Стельмах); Повечоріє мій день, туман поле ясне укриває, хвиля хвилю з-за Десни доганяє (О. Довженко).

Місце означень у реченні

Узгоджене означення при прямому порядку слів перебуває у препозиції до означуваного слова, при зворотному—в постпозиції, наприклад: Ходить дивний чоловік по, лісу. Дивиться, дивиться, шарудить у осінньому листі (Л. Костенко); Зіходить ніч на витишений сад... (М. Вінграновський). У художньому і публіцистичному стилях інверсія узгоджених означень виконує роль емоційно-експресивного, стилістичного засобу, наприклад: Я чую смутку пальці крижані (Л. Костенко); Тобі ми з товариством сповідаємо і молодість свою, і сивину (М. Вінграновський); Рать світозора грозою постала (М. Рильський). Нерідко у віршовому поетичному мовленні одночасно вживаються препозитивне і постпозитивне означення. Такі структури несуть значне стилістичне навантаження, наприклад:

Материну пісню колискову вогняними крилами озброїв, вогняними крилами живими (М. Рильський); СоловЧна арія старанна, осокори й тиха осока (Л. Костенко). Неузгоджене означення при прямому порядку слів стоїть у постпозиції до означуваного слова, наприклад: Це аскетична пристрасть гітариста, коли він струни пальцями торка (Л. Костенко); На цямру монастирської кринички схилила осінь грона горобин (Л. Костенко); Ми слів страждання ще тоді не знали (М. Вінграновський). Інверсія неузгоджених означень властива передусім поетичному мовленню, наприклад: За дорогами прослався степу гобелен (П. Усенко); Одкрили зорі золотої ворота ми в битві за щастя своє (В. Сосюра). Подеколи одночасно використовуються препозитивні й постпозитивні неузгоджені означення, наприклад: Строкаті ритми вулиць і юрби, дахів похилих старовинні плечі (Л. Костенко).

Позиції обставин у реченні

Місце обставин у реченні залежить від їх способу вираження, значення. Вони можуть займати різні позиції; при цьому типовішою для обставин способу дії, міри і ступеня є препозитивна до присудка позиція, наприклад: Ми низько вклонились хаті, де теплий вогник горів (А. Малишко); Данило здивовано поглянув на матір (О. Копилснко); обставини місця і часу теж частіше вживаються у препозиції до присудка, наприклад: В такі хвилини поспішала на островок, між люди (Іван Ле); До Валок від Харкова було п 'ятдесят верстов по залізниці. Влітку майже щосуботи я приїздив додому (Петро Панч). Обставини причини і мети частіше вживаються в постпозиції до присудка, наприклад: Хлопці закашляли від реготу (І. Микитенко); Палатки посивіли від морозу (О. Гончар). Однак усі типи обставин можуть займати й інші позиції, що впливає на посилення стилістичної виразності конструкцій у художньому, публіцистичному й розмовно-побутовому стилях.

Порядок слів у простих ускладнених реченнях

Ці речення характеризуються більш чи менш типовим розміщенням відокремлених другорядних членів, вставних і вставлених конструкцій, звертань.

Відокремлені означення, виражені дієприкметниковими зворотами, можуть перебувати в реченні в будь-якій позиції, наприклад: Зовні спокійний, Петро жив усі ці місяці якоюсь внутрішньою тривогою (Н. Рибак); В небі, ще рожевачу від заходу, проходять табуни (О. Гончар); Ось перед нами хата, чиста, ясна (Панас Мирний). У кінці речень не вживаються лише одиничні непоширені відокремлені означення. Відокремлені обставини, виражені дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами, теж перебувають у різних позиціях, наприклад: Добувшись до двору, Лец-Ота-манів здивувався (Петро Панч); Стоїть людина, скинувши баласти, відмолодівши років на сімсот (Л. Костенко); Ми привіталися, називаючи один одного по прізвищу, надто вже різнився наш суспільний стан і звання наші так само (П. Загребсльний).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Позиції головних і другорядних членів у реченні“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні
  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту