Однорідні члени речення можуть приєднуватися сурядними сполучниками і безсполучниково. Сполучники є засобом вираження смислових відношень між однорідними членами: єднальних, зіставно-протиставних, розділових, приєднувальних, гра-даційних.
Єднальні відношення виражаються сполучниками і (й), та, ні,., ні, ані.., ані, охоплюють різні відтінки смислових стосунків між однорідними членами: власне єднальні, єднально-перелічувальні, єднально-видільні, єднально-роподільні та ін. Ці відношення можуть реалізуватись і без сполучників. Найчастіше вживаним є сполучник і, що регулярно функціонує і як одиничний, і як повторюваний; при цьому неповторюваний сполучник / засвідчує закритість ряду, повторюваний - відкритість, наприклад: Приїжджі хлопці реготалися, плескали в долоні (Панас Мирний); На ціле поле в полі цвів ромен. В садах пливли причілки і веранди. Стояла ніч, красива, мов Кармен, червоні й чорні міряла троянди (Л. Костенко); Відпочиваю від гримучих трас, камінних стін і мурашиная літер (Я. Костенію); Ти бачиш, гори, степ і шлях, і мокрі щоки на щоках, і голос, зірваний тремтінням (М. Вінграновський); Ні спека дня, ні бурі, ні морози - ніщо не вб 'є любов мою живу (В. Сосюра). Замкнені ряди однорідних членів з єднальними сполучниками і, та виникають тоді, коли поєднуються слова з протилежним значенням для вираження підсилення, наприклад: Ватага день і ніч росла (Т. Шевченко).
Зіставно-протиставні відношення виражаються сполучниками а. але, та, зате, проте, однак, поєднують два протилежні, несумісні однорідні члени речення, що утворюють замкнені ряди. Протиставлення, виражене сполучником але, є найвиразнішим. Сполучники та, зате, проте, хоч, однак надають протиставленню відтінків компенсації, допустовості, обмеження тощо, наприклад: Почувся знадвору чийсь тихий, проте знайомий голос (Г. Тютюнник); Ніч була темна, але тиха (І. Нечуй-Левицький); Тече вода в синє море, та не витікає (Т. Шевченко); Цілих три дні не ходила, а літала я в селі (С. Воскрекасенко); А знизу, з-під палуби, лине сумна, неголосна, зате рідна, українська пісня (С. Плачинда).
Розділові відношення, виражаючи семантику роздільності, чергування, взаємо-виключення, тобто розділові семантико-синтаксичні відношення, реалізуються за допомогою сполучників або, чи, або..., або, чи..., чи, то..., то, не то..., не то, чи то..., чи то, наприклад: На ходу Соломія висмикувала стебло або корінь водорослі (М. Коцюбинський); Секлета Пилипівна то червоніла, то блідла (Остап Вишня); Десь на станції чи на мосту прогув паровоз якогось поїзда (Іван Ле); Чи то сором, чи то гнів опанував його серце (Панас Мирний); Не то сон, не то забуття склепляло повіки (М. Коцюбинський).
Приєднувальні відношення засвідчують виникнення нових однорідних членів безпосередньо у мовленнєвому процесі. У такому разі єднальні сполучники (і (й), та) набувають значення приєднувальних. Таку ж функцію виконують сполучники і також, причому та ін., наприклад: Схопила лиска півника та й зникла в гущині (Н. Забіла); А фіолетово, а синьо при хаті півники цвітуть! (М. Вінграновський).
Граданійні відношення у реченнях з однорідними членами виражаються сполучниками як..., так і, не тільки..., а й, не тільки..., але й, не лише..., а й, не лише..., але й, не стільки..., скільки тощо. Вони означають перевагу одного з однорідних членів, наприклад: Може, вперше Борис Отава відчув потрібність свого фаху не лише для окремій: аматорів старовини, а для всіх (П. Загребельний); И годилося б думати не тільки про роботу, а й про себе (Є. Гуцало).
Конструкції, що не є однорідними членами речення
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення“ на сторінці 1. Приємного читання.
