Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

Сучасна українська літературна мова

Однорідні члени речення можуть приєднуватися сурядними сполучниками і безсполучниково. Сполучники є засобом вираження смислових відношень між однорідними членами: єднальних, зіставно-протиставних, розділових, приєднувальних, гра-даційних.

Єднальні відношення виражаються сполучниками і (й), та, ні,., ні, ані.., ані, охоплюють різні відтінки смислових стосунків між однорідними членами: власне єднальні, єднально-перелічувальні, єднально-видільні, єднально-роподільні та ін. Ці відношення можуть реалізуватись і без сполучників. Найчастіше вживаним є сполучник і, що регулярно функціонує і як одиничний, і як повторюваний; при цьому неповторюваний сполучник / засвідчує закритість ряду, повторюваний - відкритість, наприклад: Приїжджі хлопці реготалися, плескали в долоні (Панас Мирний); На ціле поле в полі цвів ромен. В садах пливли причілки і веранди. Стояла ніч, красива, мов Кармен, червоні й чорні міряла троянди (Л. Костенко); Відпочиваю від гримучих трас, камінних стін і мурашиная літер (Я. Костенію); Ти бачиш, гори, степ і шлях, і мокрі щоки на щоках, і голос, зірваний тремтінням (М. Вінграновський); Ні спека дня, ні бурі, ні морози - ніщо не вб 'є любов мою живу (В. Сосюра). Замкнені ряди однорідних членів з єднальними сполучниками і, та виникають тоді, коли поєднуються слова з протилежним значенням для вираження підсилення, наприклад: Ватага день і ніч росла (Т. Шевченко).

Зіставно-протиставні відношення виражаються сполучниками а. але, та, зате, проте, однак, поєднують два протилежні, несумісні однорідні члени речення, що утворюють замкнені ряди. Протиставлення, виражене сполучником але, є найвиразнішим. Сполучники та, зате, проте, хоч, однак надають протиставленню відтінків компенсації, допустовості, обмеження тощо, наприклад: Почувся знадвору чийсь тихий, проте знайомий голос (Г. Тютюнник); Ніч була темна, але тиха (І. Нечуй-Левицький); Тече вода в синє море, та не витікає (Т. Шевченко); Цілих три дні не ходила, а літала я в селі (С. Воскрекасенко); А знизу, з-під палуби, лине сумна, неголосна, зате рідна, українська пісня (С. Плачинда).

Розділові відношення, виражаючи семантику роздільності, чергування, взаємо-виключення, тобто розділові семантико-синтаксичні відношення, реалізуються за допомогою сполучників або, чи, або..., або, чи..., чи, то..., то, не то..., не то, чи то..., чи то, наприклад: На ходу Соломія висмикувала стебло або корінь водорослі (М. Коцюбинський); Секлета Пилипівна то червоніла, то блідла (Остап Вишня); Десь на станції чи на мосту прогув паровоз якогось поїзда (Іван Ле); Чи то сором, чи то гнів опанував його серце (Панас Мирний); Не то сон, не то забуття склепляло повіки (М. Коцюбинський).

Приєднувальні відношення засвідчують виникнення нових однорідних членів безпосередньо у мовленнєвому процесі. У такому разі єднальні сполучники (і (й), та) набувають значення приєднувальних. Таку ж функцію виконують сполучники і також, причому та ін., наприклад: Схопила лиска півника та й зникла в гущині (Н. Забіла); А фіолетово, а синьо при хаті півники цвітуть! (М. Вінграновський).

Граданійні відношення у реченнях з однорідними членами виражаються сполучниками як..., так і, не тільки..., а й, не тільки..., але й, не лише..., а й, не лише..., але й, не стільки..., скільки тощо. Вони означають перевагу одного з однорідних членів, наприклад: Може, вперше Борис Отава відчув потрібність свого фаху не лише для окремій: аматорів старовини, а для всіх (П. Загребельний); И годилося б думати не тільки про роботу, а й про себе (Є. Гуцало).


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення
  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту