Речення з відокремленими другорядними членами

Сучасна українська літературна мова

Загальна характеристика речень з відокремленими другорядними членами

Відокремлення - це смислове виділення одиничного (непоширеного) або поширеного члена речення за допомогою інтонації й пауз (в усному мовленні) або розділових знаків (у писемному мовленні). Відокремлюються переважно другорядні члени речення - означення, в тому числі й прикладка, обставини та звороти у функції додатка.

Другорядний член, приєднуючись до пояснюваного слова, тільки уточнює його значення, не співвідносячись з окремим реченням. Таку функцію виконують: 1) відокремлена прикладка; 2) відокремлені обставини, виражені прислівниками або прийменниково-відмінковими формами іменників та 3) синтаксичні звороти у ролі додатка. Наприклад: Григорій Безверхий, архітектор (О. Довженко); А там, за річкою, стелилися парубочі дзвінкі, розгонисті, гарячі голоси (М. Рильський); За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив (Панас Мирний).

Відокремлення чи невідокремлення другорядного члена речення залежить, крім , основної умови, від морфологічного вираження головного й залежного слів, одиничного чи поширеного залежного члена речення, його місця щодо головного слова та від характеру синтаксичного зв'язку з ним: пояснює тільки головне слово чи виявляє також зв'язок і з іншим. Наприклад, у реченні Додому вертався він із молоденькою сусідкою - дівчиною Ганною (У. Самчук) поширена прикладка стоїть після пояснюваного слова, пов'язується тільки з додатком (з сусідкою), уточнює його зміст, тому відокремлюється. У реченні Розганяючи туман, сонечко вставало (Б. Грінчснко) поширена обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, незалежно від місця, де стоїть (тут - на початку речення, але можна її переставити і на кінець), відокремлюється, бо виражає додаткову процесуальну ознаку, пов'язуючись граматично з присудком і за смислом - з підметом: Сонечко вставало і (воно) розганяло хмари.

З функцією відокремлення у складі простого речення вживаються подвійні (парні) знаки - коми і тире. За силою вілокремл ювал ьпої функції коми - знак слабший, тирс -сильніший. Наприклад: Замислився Нарцис, дивлячись на своє відображенім у воді (Г. Бурчанський); Ті ж людські очі — сині, карі — чекають, просять: говори (А. Малишко).

Погляди мовознавців на речення з відокремленими другорядними членами

Відокремлені другорядні члени речення вивчали ще М. Греч, О. Востонов, Ф. Буслаєв. Вони трактували відокремлені звороти як скорочені підрядні речення. О. Потебня обгрунтовано критикував такий підхід. Він зазначав, що термін "скорочене підрядне речення* "зобов'язаний своїм походженням помилковій теорії, що якщо логічному судженню відповідає не речення, а член речення, то це відбулося лише внаслідок деякого затьмарення закону (судження = речення), який колись панував на повну силу". О. Пєшковський запровадив термін "відокремлені другорядні члени речення": "Відокремленим другорядним членом називається другорядний член, який уподібнився (один чи разом з іншими, залежними від нього членами) щодо мелодії і ритму і - паралельно - щодо зв'язків своїх з оточуючими членами окремому підрядному реченню".

У сучасному мовознавстві наявні різні підходи до проблеми речень з відокремленими другорядними членами. І. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська вважають, "шо вчення про відокремлені члени речення недостатнє, бо в ньому звертається головна увага на Інтонаційно-смислові сторони цього явища, тобто обґрунтовується, по суті, пунктуація". Вони зауважують, що дієприслівники і дієприслівникові звороти можуть набувати різних обставинних відтінків у значенні, "не перетворюючись на обставини, як про це раніше думали, а зберігаючи певну автономність щодо присудка". Ці вчені окремо розглядають речення з пояснювально-уточ-нювальними зворотами, які теж не визначають як члени речення, оскільки вони не входять до складу моделі, а тільки поширюють її на рівні комунікативного вживання.

А.Загнітко розглядає ці конструкції як речення з опосередкованими компонентами, виділяючи серед них такі, що характеризуються або повторним значенням, або уточненням.

Не заперечуючи доцільності та необхідності нових підходів до проблем відокремлених другорядних членів, вважаємо, що має рацію І. Вихованець, який, описуючи формально-синтаксичну І семантико-синтаксичну структуру простого ускладненого речення, трактує ускладнювальні компоненти як відокремлені та опосередковані другорядні члени.

Традиційно відокремлення розглядають як ускладнення синтаксичної структури простого речення.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Речення з відокремленими другорядними членами“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами
  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту