Словники української мови
Подвиг лексикографа йде слідом за подвигами Геракла. Григір Тютюнник писав: "Прочитав словник Грінченка і ледве не танцював на радощах - так багато відкрив мені цей блискучий твір".
Словники, у яких узагальнено життєвий досвід, думки, почуття, передано духовний космос людей, називають скарбницею мовного багатства народу. Отримуючи цей неоціненний скарб від своїх попередників, кожне наступне покоління збагачує його і передає нащадкам.
Перші словники - лексикони (від грец. lехікоs — словник) з'явились у східних слов'ян у ХІІІ ст. За всю історію формування і розвитку української мови було складено сотні найрізноманітніших словників.
Залежно від лексичного матеріалу, способу його опрацювання й призначення розрізняють енциклопедичні і загальномовні (лінгвістичні) словники.
Енциклопедичні словники тлумачать не слова, а поняття, містять відомості про історичних осіб, діячів науки, культури, пояснюють, факти, явища з найрізноманітніших галузей життя — науки, економіки, мистецтва, політики, релігії, права тощо. До енциклопедичних словників належать усі термінологічні словники. Такими, наприклад, є "Словник лінгвістичних термінів", "Філософський словник", "Довідник терапевта", "Шевченківський словник" тощо.
Загальномовні (лінгвістичні) словники пояснюють слова як лексичні одиниці (значення, походження, написання, вимову тощо). Вони можуть бути одномовні і двомовні (рідше - багатомовні). Наприклад: "Орфографічний словник", "Українсько-російський словник" ТОЩО.
Розділ мовознавства, який займається теоретичними проблемами укладання словників, збиранням, упорядкуванням та описом словникового матеріалу, називається лексикографією.
Мовні словники
Слово як основний об'єкт опису в словниках можна розглядати у багатьох аспектах: семантичному, структурному, стилістичному тощо. Відповідно до характеру опису слів загальномовні словники поділяються на різні типи і види.
Мовні словники, у яких пояснюється значення слів, називаються тлумачними. Вони, у свою чергу, поділяються на історичні, фразеологічні, діалектні, словники мови окремих письменників.
Першими тлумачними словниками змішаного типу (бо передавали переклад іншомовних слів) були "Лексис" невідомого автора (ХІІІ ст.), "Лексис" Лаврентія Зизанія (XIV ст.), "Лексіконь Словеноросскій" Памви Беринди (XVII ст.). Перші два пояснювали значення лише окремих слів, третій тлумачив 1061 слово, перекладаючи їх на староукраїнську мову. Наприклад: абіє - зараз; баснь - казка, слово, байка; месть -помста; небрежникь - недбалий; блюдо - миска; житница - клуня; юноша - парубок; мълъ - крейда.
Орфографічні словники є довідниками з написання слів.
Орфоепічні словники подають відомості про вимову та наголошування слів.
Етимологічні словники дають характеристику найдавнішого звукового складу слова, тлумачать його первісне значення.
Словники мови письменників фіксують слова і звороти з художніх текстів із тими значеннями, у яких вони використані автором.
Найважливіші словники української мови
Найбільшою подією в українській лексикографії кінця XIX — початку XX ст. стало видання у 1907-1909 роках "Словаря української мови" в 4 томах за редакцією Б. Д. Грінченка, що не втратив своєї цінності й понині.
Чималими здобутками в галузі української лексикографії позначене XX ст.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лексикографія“ на сторінці 1. Приємного читання.
