У кличному відмінку іменники другої відміни мають флексію -у або -є.
Флексія -у виступає в іменниках чоловічого роду твердої і мішаної груп: діду, товаришу, дядьку, котику, в іншомовних найменуваннях з кінцевим задньоязиковим або гортанним приголосним: Юзеку, Людвігу; в іменниках чоловічого роду м'якої групи виступає флексія -ю: Сергію, лікарю, краю.
Флексія -с вживається у кличній формі іменників чоловічого роду з суфіксами -ець, -ак: хлопче, юначе, батраче (але ковалю, мудрецю) та в деяких інших іменниках чоловічого роду, наприклад: голубе, вітре, друже.
Перед флексією -е приголосні г, к, х змінюються на ж, ч, ш: друг - друже, юнак -юначе, Явтух—Явтуше.
У назвах осіб клична форма може заступатися називним відмінком, зокрема у випадку звертання до людини з вказівкою на ранг, посаду і т. ін., наприклад, лейтенанте Орлик, прокуроре Грищенко, товаришу голова. В усіх інших випадках, коли перше слово є загальною назвою, а друге - ім'ям, обидва іменники мають кличну форму, наприклад: товаришу Євгене, брате Олексію.
У персоніфікованих назвах середнього роду із значенням звертання вживається форма називного відмінка: світло, крило, плече.
Множина
Називний відмінок множини може мати: 1) в іменниках чоловічого роду твердої групи флексію -и:робітники, інженери, шофери, прапори; 2) в іменниках чоловічого роду м'якої і мішаної груп флексію -і або графічно -ї: учителі, портфелі, школярі, товариші, носії; 3) в іменниках середнього роду твердої і мішаної груп флексію -а: коліна, полотна, прізвища або -я, що графічно передає м'якість приголосного основи в іменниках середнього роду м'якої групи:моря, послання, прислів'я.
В окремих іменниках середнього роду виступає давнє закінчення називного двоїни -і: очі, плечі,уші (і вуха) або -и: вуси, рукави (при більш поширеному вживанні: вуса, рукава).
У родовому відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ів (-їв), -ей або нульову флексію: столів, ковалів, батьків, солов їв, країв, очей, плечей.
В іменниках чоловічого роду найуживаніша флексія -ів: воротарів, чоловіків, орачів, плащів.
Деякі іменники середнього роду мають також флексію -ів: морів, полів, почуттів.
Нульова флексія виступає в іменниках чоловічого роду, які втрачають у множині * суфікс -ин-: селян, подолян, галичан, болгар, татар, але грузинів, осетинів, та в більшості іменників середнього роду: вікон, гнізд, решіт, сердець, волокон, знань, завдань, розгалужень.
Закінчення -ей виступає в деяких іменниках чоловічого і середнього роду: коней, гостей, очей, вушей (і вух), плечей (і пліч).
У давальному, орудному і місцевому відмінках іменники другої відміни мають такі самі флексії, як і іменники першої відміни: -ом (ям), -оми (-ями), -ах(-ях), наприклад: братам, сестрам, школярам, озерам, морям, знанням; братами, школярами, озерами, морями, знаннями; на братах, на сестрах, на школярах, на озерах, на морях, у знаннях.
У знахідному відмінку множини іменників другої відміни спостерігаються ті самі закономірності розрізнення істот/неістот, що й в іменниках першої відміни та в родовому однини другої відміни.
Форми іменників ІІІ відміни
Іменники третьої відміни в називному відмінку однини закінчуються на м'який приголосний основи (тінь, сіль, вісь, міць, паморозь) або на губний чи шиплячий приголосний, що в минулому були м'якими (любов,річ, подорож). Виняток становить іменник мати, що має флексію -и.
Парадигми ІІІ відміни
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Граматичні категорії іменника.“ на сторінці 11. Приємного читання.
