Синтагма

Сучасна українська літературна мова

Фраза членується на менші одиниці - синтагми.

Синтагма - відрізок усного мовлення, що виділяється в межах фрази як певна інтонаційно-смислова єдність. Синтагма вичленовується із фрази короткими паузами, наголосом, мелодикою змісту висловлювання. Наприклад: Скинути з плечей / і віддати останню сорочку //ще залишитися живим //а скинути сорочку духу / віддати свою душу / самознищитись // (Б. Харчук). На письмі синтагма позначається однією вертикальною рискою. На останнє слово синтагми завжди падає синтагматичний наголос, якому підпорядковані інші, слабші наголоси. Синтагму може становити одне або кілька слів. Кількість синтагм у фразі не с незмінною. Залежно від темпу мовлення та від змісту те саме речення може становити одну синтагму або кілька. Наприклад, фразу Студенти уважно слухають лекцію можна розчленувати на синтагми по-різному: Студенти /уважно /слухають лекцію; Студенти уважно слухають/ лекцію. Але не можна цю фразу розчленувати так: Студенти / уважно слухають лекцію. У деяких випадках варіанти членування на синтагми можуть помітно змінювати зміст фрази. Порівняйте: Ставайте/тут вам буде видно; Ставайте тут /вам буде видно. Фраза їхати не можна чекати, якщо її не поділити на синтагми, буде позбавлена змісту.

Питання про членування фрази на синтагми розглядали Л. В. Щерба, І. А. Бодуен де Куртене, Л. Р. Зінгер, Є. К. Тимченко, О. Б. Курило, Н. І. Тоцька. Синтагму вони розглядали як групу слів або одне слово, що презентує смислове ціле для певного контексту або ситуації у процесі мовлення.

Синтагма виконує дві функції: фонетичну й семантичну. На думку Л. В. Щерби, синтагма наділена фонетичною єдністю, забезпечується фонетичною інтонацією і обумовлена смислом, значенням, яке мовець вкладає у висловлення відповідним фонетичним оформленням (синтагматичним наголосом).

Що ж до смислової функції, то синтагма конкретизує, уточнює або змінює зміст висловлювання, надає змістові різних відтінків. У реченні синтагма співвідноситься з групою підмета та присудка. Наприклад: Народна мудрість / давно завважила / де ростуть верби / там чисті джерела води // (О. Сгороженко). Те саме речення на синтагми можна ділити по-різному, але не довільно.

Такт

Такт - це частина синтагми, об'єднана одним наголосом. Такт може збігатися зі словом і може включати кілька слів. Короткі, неповнозначні слова не мають свого наголосу й приєднуються до наголошеного слова. Наприклад, фраза Сивоокові гаразд відоме було відчуття: якщо створене тобою здавалося зроблене кимось іншим -набагато здібнішим за тебе, коли сам дивувався і не вірив, що то твоя праця, — отоді й був справжній успіх (П. Загребельний), у якій ЗІ слово, розпадається на 10 синтагм і 21 такт.

Фонетичне слово - це відрізок мовленнєвого потоку, об'єднаний одним словесним наголосом. У фонетичне слово, або акцентні групи звичайно об'єднуються на основі змісту повнозначні слова разом із службовим. Так, у фразі Голова без розуму, / як ліхтар без свічки //(Нар. творчість) дві фонетичні синтагми, у кожній з яких по два фонетичні слова. У фонетичному слові [читай-но] паузи немає.

В українській мові, як і в багатьох інших, відбувається злиття службових слів, позбавлених у реченні самостійного наголошення, що є клітинами. Слова, які, втративши наголос, приєднуються до наступних самостійних слів, називаються проклітика іии, а явище - проклізою (від грец. ргосііпо - нахиляю вперед). Наприклад, перед школою, на дорозі, у лузі. Службові слова, які приєднуються до попередніх, утворюючи з ним одне фонетичне ціле, називаються енклітиками, а явище енклізою (від грец. endino - відхиляю). Наприклад: знайшов би, відійди-но, скажи-но.

Фонетичне слово (при-повільному темпі мовлення) членується на склади (найменша вимовна одиниця), або - група звуків, об'єднаних навколо складотворчого голосного: Ти-xol І-ме-ни-нни-ця йде.

Опорна схема фонетичного членування мовного потоку

Опорна схема фонетичного членування мовного потоку


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Синтагма“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма
  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту