Факти об'єктивної дійсності можуть мислитися мовцем як дійсні (реальні) або як можливі (ірреальні) чи як бажані. Залежно від характеру віднесеності висловленого до дійсності думка може сприйматися як факт ствердження або заперечення, розглядатися як певна можливість, необхідність, як факт спонукання чи вагання, невпевненості і т. д.
Характер віднесеності висловленого мовцем до дійсності, або модальність, передається в мові лексичними, морфологічними, синтаксичними та інтонаційними засобами.
Категорія способу дієслів - це граматична категорія, що виражає відношення дії до дійсності У сучасній українській мові розрізняють три способи дієслів: дійсний, наказовий і умовний.
Дійсний спосіб виражає реальну дію, що перебігає в часі. Дійсний спосіб протиставляється умовному й наказовому способам тим, що має часові форми. Наприклад: Солдати зскочать, підштовхнуть (де в них береться сила?) і за машиною ідуть, щоб знову не засіла (Л. Первомайський).
Наказовий спосіб виражає прохання, побажання, спонукання або наказ. Наприклад: Ти шапку скинь і низько поклонись. Бо ліс - це світлий храм. Святиня наша (В. Бичко).
Форми наказового способу утворюються від основи теперішнього - майбутнього часу за допомогою закінчень (друга особова парадигма).
У сучасній українській мові виступає три різновиди форм наказового способу:
• а) з нульовою флексією у 2-й особі однини в дієсловах з основою на приголосний У (/)]: читай, знай, чіпай, надсилай, вимагай; у 1-й особі множини ці дієслова мають флексію 'мо, а в 2-й особі множини - флексію -те: читаймо, знаймо, чіпаймо, надсилаймо, вимагаймо; читайте, знайте, чіпайте, надсилайте, вимагайте;
• б) з нульовою флексією у 2-й особі однини в дієсловах з кінцевим твердим приголосним [ж], [ч], [б], [п], [в], [м] та [р] (ріж, плач, насип, вір) та з м'яким приголосним [з'] [с'] [д'], [л'], [н'] (злізь, винось, сядь, дозволь, стань); у 1-й особі множини виступає флексія -мо: ріжмо, плачмо, вірмо, злізьмо, виносьмо, сядьмо, дозвольмо, станьмо; у 2-й особі множини - флексія -те: ріжте, плачте, вірте, злізьте, виносьте, сядьте, дозвольте, станьте;
• в) флексією -и у 2-й особі однини, якщо наголос падає на закінчення (вези, кажи, зроби, простуди), та в дієсловах, що мають збіг приголосних у кінці основи (тягни, торкни, увімкни); у 1-й особі множини виступає флексія -імо рідше -Ім: везімо, кажімо, зробімо, простудімо, тягнімо, торкнімо, увімкнімо; у 2-й особі множини -флексія -іть (або рідше -іте). везіть, кажіть, зробіть, простудіть, тягніть, торкніть, увімкніть.
Аналітичні форми наказового способу творяться за допомогою частки хай (нехай), що додається до форм 3-ї особи теперішнього чи майбутнього часу: хай (нехай) скаже, хай скажуть.
Дієслова пити, бити, лити, шити, вити, рити в наказовому способі зберігають голосний [и] в корені слова, перед Ц] (в основі теперішнього - майбутнього часу): пий, бий, лий, ший, вий (але: віяти - вій), рий; пиймо, биймо, лиймо, шиймо, виймо, риймо; пийте, бийте, лийте, шийте, вийте, рийте.
Дієслово їсти має форми: їж, їжмо, їжте. Деякі дієслова за своєю семантикою не можуть мати значення наказового способу стосовно 2-ї особи, наприклад: бачити, чути, гнити.
Умовний спосіб виражає дію не реальну, а тільки бажану або можливу за певних умов. Наприклад: Полетіла б я до тебе, Та крилець не маю (Нар. творчість).
Дієслова в умовному способі часу не виражають. Форми умовного способу аналітичні. Вони творяться за допомогою частки би (6), що додається до форм минулого часу дійсного способу. Форми умовного способу виражають значення роду і числа за допомогою закінчень (третя особова парадигма).
Частка би (б) може входити до складу умовного сполучника аби, якби або сполучника мети щоб, наприклад: Якби от проміння золоті у струни чарами обернути, я з них зробила б араЪу золоту (Леся Українка).
Увага! Частка би (б) походить від давньої форми 2-ї і 3-ї особи однини аориста дієслова бути.
В українській мові форми одного способу можуть вживатися в значенні іншого:
• 1) форми наказового способу — в значенні дійсного для вираження моментальної дії з відтінком недоречності, наприклад: А хтось тоді й порадь — доки не пізно ще, доки козаки ще в Князівці - мерщій знести усе в економію, хто що взяв (А. Головко), або для вираження дії, виконуваної з примусу: Роби на других дні та ночі, і на годину не засни... (П. Грабовський);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Категорія способу“ на сторінці 1. Приємного читання.
