Синтаксичний розбір безсполучникового складного речення
Зразок розбору
Он гола скеля стоїть, трохи похилилася набік; на самім її вершечку примостилася біла береза, журливо опустивши віти додолу (Панас Мирний).
Речення складне, безсполучникове, розповідне; складається з двох частин - простих речень: 1. Он гола скеля стоїть, трохи похилилася набік; 2. Па самім її вершечку примостилася біла береза, журливо опустивши віти додолу.
За смисловим зв'язком між частинами це речення є безсполучниковим з однорідними частинами.
Однорідні частини безсполучникового речення виражають значення одночасності; речення в цілому нагадує складне, складносурядне.
Речення вимовляється з інтонацією переліку, яка на письмі позначається комою; оскільки в кожній частині є свої розділові знаки, між частинами речення ставиться крапка з комою.
Перше просте речення є реченням з двома головними членами (підмет скеля, присудок стоїть, похилилась), повне, поширене (має означення гола до підмета скеля, обставини міри трохи і місця набік до присудка похилилась), має однорідні члени речення (присудки), отже, воно ускладнене.
Друга частина є реченням з двома головними членами (підмет береза, присудок примостилася), повне, поширене (означенням біла до підмета береза, обставиною способу дії, вираженою дієприслівниковим зворотом журливо опустивши віти додолу, до присудка примостилася та означеннями узгодженим самім і неузгодженим її* до обставини на вершечку), ускладнене відокремленою обставиною.
Схема: [1]-;-[2].
Проблема статусу безсполучникових складних речень
Складні безсполучникові речення, незважаючи на тривалість їх вивчення і наявність багатьох спеціальних досліджень, і нині викликають суперечки у мовознавстві. Дотепер не з'ясовано теоретичні питання щодо їх граматичної природи, синтаксичної форми та синтаксичного значення, не визначено статусу інтонації, по-різному трактуються різновиди цих одиниць. Проблематичним залишається й сам статус безсполучникових речень: лінгвісти або не виділяють їх в окремий тип, а розподіляють між складносурядними і складнопідрядними реченнями, або надають їм статус складних безсполучникових речень, або виводять за межі речення.
Уже праці М. Ломоносова, О. Бостонова, О. Потебні, П. Фортунатова містять окремі зауваження про безсполучниковий зв'язок. О. Пєшковський розглядав безсполучникові конструкції як різновиди складносурядних і складнопідрядних речень. Цей погляд довго панував у мовознавстві, а дехто дотримується його й нині. І. Вихованець, наприклад, лише незначну частину безсполучникових утворень відносить до складносурядних (єднальні речення з часовими відношеннями між сурядними частинами) та складнопідрядних (у яких друга частина стоїть у позиції другорядного члена і підпорядкована опорним предикатним словам першої частини типу казати, мовити, думати, знати, пам'ятати, бачити; ці речення співвідносні зі складнопідрядними сполучниковими з підрядним сполучником що). Решту конструкцій він розглядає як складні безсполучникові речення з неди-ференційованим синтаксичним зв'язком між частинами.
Наприкінці 50-х років XX ст. стався злам у тлумаченні природи складних безсполучникових речень, чому сприяли праці М. Поспєлова, Є. Коротаєвої, Є. Іван-чикової та ін. Зокрема М. Поспєлов обґрунтовує, що складні безсполучникові речення становлять інший тип речень, ніж складносурядні та складнопідрядні. Учений виокремив складні безсполучникові речення із парадигми речень сполучникового типу. Ця концепція мала вплив і на українських мовознавців (Б. Кулик, І. Вихованець, Л. Кааомцева, С. Бевзенко та ін.).
В україністиці ідеї М. Поспєлова про безсполучникові складні речення як окремий тип складних структур розвинув Сергій Дорошенко (нар. 1924).
Серед складних безсполучникових речень.він виділяє конструкції з однофунк-ціональними предикативними частинами, до яких відносить речення перелічувальної семантики, і конструкції з різнофункціональними предикативними частинами (речення зіставно-протиставного значення, з пояснювальними відношеннями компонентів, з відношенням детермінації).
І.Кручиніна в "Русской грамматике" (1980) висловлює протилежну думку. Вона виводить складні безсполучникові конструкції за межі речень. Близьких поглядів дотримуються і і. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська, визначаючи ці конструкції як безсполучникові комунікати, оскільки в них немає основних граматичних ознак складного речення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях“ на сторінці 1. Приємного читання.
