Реформи алфавіту й графіки

Сучасна українська літературна мова

З 1708 р. в Росії внаслідок проведеної реформи алфавіту й графіки почали використовувати так званий гражданський шрифт, розроблений за участю й українських учених. Перші зображення 32 літер цього шрифту виготовили в м. Жовкві (тепер Львівської області).

З алфавіту в цей час вилучено зайві букви - омегу, фішу, ксі, псі, іжицю, юс великий, юс малий, усунено титли. Натомість закріплено вживання букв ю та я, які до того використовувалися спорадично. Буквам надано форми, яка в основному збереглася дотепер.

Український алфавіт поступово набував сучасного вигляду. Протягом XIX ст. до нього було введено букви і (1818), є (1837), Т (1873), буквосполучення йо, ьо (1837) тощо. З часом вийшли з ужитку букви *Ь, ь, ьі, з як такі, що не відбивали особливостей української фонетики. Остаточно український алфавіт у його сучасному вигляді був закріплений у "Словарі української мови" Б. Грінченка (1907-1909). 1933 р. з нього . було вилучено літеру ґ, яку відновили 1990 р.

Основні принципи графіки

У сучасній українській графіці діють основні принципи - фонематичний і складовий. Суть фонематичного принципу полягає в тому, що літера позначає фонему. У більшості випадків літери українського алфавіту позначають по одній фонемі, які в мовленні реалізуються відповідним звуком, наприклад: небо - [небо], оазис— [оазис].

Складовий принцип графіки полягає в тому, що за мінімальну одиницю позначення фонем на письмі обирається склад. У межах складу встановлюється фонемна відповідність з урахуванням її безпосереднього оточення. Літерам українського алфавіту властива багатозначність, зокрема:

• я, ю, є, що залежно від навколишнього оточення позначають Ijl у сполученні з /а/, ІуІ, /е/, наприклад, ядро - [ja-дро], комп'ютер - [ком-njy-Tep], єднати -[je-дна-ти];

• м'якість попередніх приголосних, наприклад, у позначенні звуків [д']> М, [л'], [с'] і т. ін. у словах дім, тінь, лід, сіль беруть участь літери д, т, л, с та і - [д'ім], [т'ін'], [л'ід], [с'ІЯІ;

• м'якість попередніх приголосних, наприклад, у позначенні звуків [з'], [д'], [т'], [л'] у словах зяблик, дюшес, життєлюб беруть участь літери з, д, т, л та я, ю, є -[з'а-блик], [д'у-шес], [жи-т*:е-л'уб].

Увага! Складовий принцип графіки не пов'язаний із фонетичним складом. Пор.: є-ди-ний і [je-ди-ниї], осіннє і [о-с'і-н':е].

Відхилення від фонематичного принципу графіки

Хоч у більшості випадків літери українського алфавіту позначають один звук, точніше, по одній фонемі, проте існують і відхилення від фонематичного принципу графіки:

• 1. Літери Y та ш завжди позначають по дві фонеми: І]І + НІ таїші + іч/.

• 2. Одна фонема може позначатися двома літерами, наприклад: фонема ІджІ - літерами дж, фонема ІоЧІ—літерами дз.

• 3. Фонема lui та звуки Ц], [ї] позначаються: 1) літерою й: а) у позиції перед loi (його, йому, гайовий, серйозний, каньйон, бульйон); б) на початку слова перед приголосними (йти, йняти); в) у кінці складу після голосних перед наступними приголосними (дайте, сійте, мийте); г) в абсолютному кінці слова після голосних (дай, новий, край, рій); 2) літерами л, ю, с, Г разом з відповідними наступними голосними: а) на початку слова (явище, юний, єднати, їхати)', б) після голосних перед наступними приголосними або в кінці слова (поява, будують, приємний, приїхати, чия, врожаю, читає, краї); в) після губних, ІрІ та деяких інших приголосних, якщо їм не властива напівпом'якшена вимова (плем'я, любов'ю, п'ємо, на подвір'ї, Лук'ян, а також: Нью-Йорк, мільярд, більярд, мільдью).

• 4. Для м'яких приголосних не існує окремих літер в українській графіці. Вони позначаються позбавленою звукового значення літерою — м'яким знаком (киньмо, кінь), літерами я, ю, є, крім тих випадків, коли вони позначають сполуки фонем Ijal, Ij'yl, Ijel, наприклад, давня, давню, давнє, а також літерою / (ліс, дім, тіло). У багатьох випадках м'якість приголосних не має писемного вираження. Це стосується, зокрема, різних випадків асимілятивних змін, наприклад: ві/с'Іть, Іс'Ініг тощо.

Фонематичному принципові графіки суперечать також такі випадки, коли в словах та їх формах реалізуються фонеми, не співвідносні щодо позначення з літерами, наприклад: будується - Ібудуйец'ц'аІ (За Н. Тоцькою).

Наступний розділ:

Слов'янська писемність


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Реформи алфавіту й графіки“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки
  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту