Порядок синтаксичного розбору речення із вставними словами, сполученнями слів і реченними
• 1. Загальна характеристика простого речення.
• 2. Вказати, що речення ускладнене вставними словами.
• 3. Вказати, що виражають вставні.слова (сполучення слів, речення).
• 4. Характеристика головних та другорядних членів, наявних у реченні.
• 5. Пояснити правила вживання розділових знаків при вставних словах (сполученнях слів, реченнях).
Зразок усного розбору
Може, мій вчинок - суцільна легковажність? (П. Загребельний).
Речення просте, питальне, стверджувальне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене вставним словом може, що виражає припущення.
Підмет вчинок, простий, виражений іменником у формі називного відмінка однини; присудок легковажність, складений іменний у формі називного відмінка однини та дієсловом-зв'язкою бути у формі теперішнього часу (є), якої в реченні немає, тому між підметом і присудком ставиться тире.
До групи підмета відноситься узгоджене означення мій, виражене присвійним займенником.
До групи присудка відноситься означення суцільна, виражене прикметником. Вставне слово може виділяється комою.
Звертання
Загальна характеристика звертання
Звертання - це слово або сполучення слів, яке називає особу чи предмет, до яких звертається мовець, або звертання - інтонаційно виділений компонент речення, що називає істоти чи персоніфіковані предмети, яким адресоване мовлення..
Звертання не залежить від будь-якого члена речення, не входить ні в яке словосполучення. Синтаксична функція звертання: привернути увагу особи, до якої безпосередньо звернена мова того, хто говорить або пише. Наприклад: На землю ти засилав Дажбога..., Владав ти всесвітом, Свароже! (О. Лятуринська); Зупиніться, поети (Б. Олійник).
Звертання виражається кличним відмінком або (рідше) формою називного відмінка, вжитою в значенні кличного: Сонце! Сонце! Це тебе, довічний світе, стрічаючи, вітає земля... (Панас Мирний); Розлягайся, скибо чорна, сійся, зерно, і рости (М. Рильський); О весна, я не знаю такої пори, щоб так серце мені хвилювала! (В. Сосюра).
Звертання може бути непоширеним і поширеним: Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько колюче терня (І. Франко). Скажи мені правду, мій добрий козаче (С. Афанасьєв-Чужбинський).
Звертання може стояти на початку, всередині і в кінці речення: Південний краю! Як тепер далеко Лежиш від мене ти! (Леся Українка); Повій, вітре, на Вкраїну...; Вийди до мене, моє серденько!.. (З нар. пісень).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями“ на сторінці 1. Приємного читання.
