Дієслівні та прислівникові односкладні речення

Сучасна українська літературна мова

Означено-особовими називаються односкладні речення, де повідомляється про дію конкретної особи, на яку вказує особове закінчення дієслова-присудка. Головна увага в таких реченнях зосереджується не на виконавцеві, а на самій дії, наприклад: З ранковим променем зросту, з росою в лузі не зав'яку (А Малишко). Ці речення асоціюються з двоскладними, у яких наявний підмет, виражений займенником я, ти, ми або ви.

Односкладні означено-особові речення вживаються в усіх стилях мови, проте найчастіше - в діалогічному усно-розмовному і писемному художньо-літературному мовленні.

Неозначено-особовими називаються такі односкладні речення, в яких присудок означає дію, виконувану невизначеною особою: Нам дають чаю, гарячого, міцного (М. Коцюбинський).

Неозначено-особові речення широко вживаються в наукових творах.

Узагальнено-особовими називаються такі односкладні речення, в яких виражається дія, що стосується однаковою мірою будь-якої особи: Не питай старого, а бувалого (Нар. творчість).

Узагальнено-особові речення поширені в публіцистичному, художньому (в поезії), розмовному (приказки, прислів'я, поради тощо) стилях.

Односкладні (дієслівні) речення

На шо вказуютьСпосіб вираження головного члена реченняПриклади
Означено-особові
на певну · (конкретну) особу1) дієсловом 1-ї особи однини теперішнього чи майбутнього часу:; 2) дієсловом 1-ї особи множини теперішнього чи майбутнього часу:; 3) дієсловом 2-ї (із звертанням) особи теп. чи майбутнього часу:; 4) дієсловом наказового способу:Люблю по древньому ходити Львову, Узявши нам 'ять у проводирі (Л. Шевело). · Мовчать партизанські могили... Не забудемо наших героїв! (Ю. Збанацький). · Омово, наша колискова! Прийми мій радісний привіт. Навік пройшла пора безславна... · Цвіти і сяй моя державна (0. Олесь).
Неозначено-особові
на неозначену кількість осіб1) дієсловом 3-ї особи множини теперішнього:; 2) дієсловом 3-ї особи множини майбутнього часу:; 3) дієсловом у формі множини минулого часу:Там, у столиці обіцяють їм видати шлюбне посвідчення через місяць (Є. Гуцало). · Поділять тебе, земле, ой поділять (М. Коцюбинський). · Зробить калікою з калік Тебе хотіли, рідна мова (М. Рильський).
У загальнено-особові
на узагальнену особу1) дієсловом 2-ї особи однини:; 2) рідко - множини (без звертання):Згаяного часу і конем не доженеш (Нар. творчість). · Не женися на багатій. Бо вижене з хати (Т. Шевченко).

Односкладні означено-особові речення

Ці речення викликають найбільше дискусій у сучасному мовознавстві. Одні лінгвісти беззастережно відносять їх до односкладних, інші - до двоскладних.

Такі речення без займенникового підмета я, ти, ми. ви О. Пєшковський, Л. Була-ховський вважали неповними. І. Вихованець відносить їх до двоскладних і кваліфікує як "речення з лексично вираженим дієслівним простим присудком у формі першої і другої особи теперішнього та майбутнього часу, а також наказового способу і лексично не вираженим (нульовим) підметом у формі першої та другої особи займенникових іменників (так звані означено-особові речення)". Такий підхід зумовлений кваліфікацією лінгвістами елементів я, ти, він (вона, воно), ми, ви, вони як аналітичних морфем-префіксів, що виражають особу дієслова. Отже, на формально-граматичному рівні ці речення односкладні, оскільки в них предикативність виражається одним компонентом - головним членом речення. У цих реченнях на першому плані перебуває не особа, а дія чи стан, наприклад: Летим. Дивлюся, аж світає (Т Шевченко); Зачекайте тут кілька хвилин (І. Драч); Втрачаю останні сили (І. Цюпа); Отримаю зараз копійку, дістану із схованки ще дві і вже сьогодні матиму оселедця (Петро Панч); Благословляю і люблю твоє чоло двадцятивесне (М. Вінграновський); Криши, ламай, трощи стереотипи (Л. Костенко); Увіходимо (С. Васильченко).

Означено-особові речення цілком самостійні, як і двоскладні з підметом-за-йменником. їхня самостійність зумовлена передусім тим, що дієслівне закінчення чітко вказує на особу, якої стосується дія чи стан. Тому односкладні означено-особові речення є повними. До того ж вони нерідко вживаються одночасно з двоскладними реченнями, у яких є потреба наголосити на особі мовця чи співрозмовника; у такому разі підмет-займенник є функціонально вагомим компонентом, наприклад: В далекій дорозі найду або долю або за Дніпром ляжу головою... А ти не заплачеш. А ти не побачиш, як ворон клює ті карії очі (Т. Шевченко).

Головний член односкладних означено-особових речень виражається:

• 1) дієсловом першої особи однини та' множини дійсного способу, наприклад: Почувши від батька, що вчитимуся там, я з підстрибом вискочив на вулицю (Петро Панч); І чую тишу (Л. Костенко); Доберемося за три годиночки за стонадцять верст до родиночки (Л. Костенко); Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому! (Л. Костенко); Нічого не хочу знати про твої особисті справи (І. Драч); Привезем гарбу соломи та замісим з нею глини (М. Вінграновський); Вчорашню тінь коханої люблю (М. Вінграновський);

• 2) дієсловом другої особи однини та множини дійсного способу. Такі речення функціонують переважно в діалогічному мовленні, наприклад: Хочете заробити карбованця? (Б. Грінченко); Може, на зорі літатимеш сині? (М. Пригара); По обіді йдете на озеро. Потім до лісочка. А доки повернетесь назад, дивись і до вечері збиратися час (І. Сочивець);

• 3) дієсловом наказового способу, наприклад: Гори. Щезай в пожежах самоспалень, в гірких руїнах власних попелищ! (Я. Костенко); Смеркає-грай. Розвиднюється - грай (Л. Костенко); Любіть і боріться за щастя безкрає, згоріть без останку за край дорогий (В. Сосюра).

Дієслово у формі третьої особи не може бути головним членом односкладного означено-особового речення, оскільки ця форма не вказує на конкретну особу, як і форма минулого часу дієслова, наприклад: їду автобусом, їдеш автобусом - їде автобусом; Останнім часом він ніколи не зривав машину, як то роблять деякі автомобіліс-ти-при-ватники, хизуючись потужністю двигуна. Навіть коли поспішає, все одно педаль зчеплення відпускав м'яко, швидкість не перевищував ніколи (І. Цюпа).

Використання односкладних означено-особових речень у мовленні засвідчує динамічність висловлення, а також сприяє уникненню повторення тих самих членів речення, виражених займенниками.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дієслівні та прислівникові односкладні речення“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення
  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту