Серед інших типів односкладних речень узагальнено-особові вирізняються тим, що вирішальною ознакою у їх встановленні є семантика конструкції.
Ступінь узагальнення особи буває різним. Найвищий він в афористичних висловах (прислів'ях, приказках, загадках), частина яких являє собою односкладні узагальнено-особові речення, наприклад: Слухай кожного, але не з кожним говори (Нар. творчість); Стоїш високо - не будь гордим, стоїш низько - не гнися (Нар. творчість); Вуглем полотна не білять (Нар. творчість); Учи народ, учися і в народу (Нар. творчість); Учителя і дерево пізнають по плодах (Нар. творчість).
Дії і стани, про які йдеться в узагальнено-особових реченнях, є часто повторюваними, властиві усім або багатьом особам. Вони типові, безпосередньо не стосуються співрозмовника, мають узагальнене значення.
Форма головного члена узагальнено-особового речення може збігатися з формою головного члена означено-особового речення (1,2 особи) та неозначено-особового речення (3 особа). Тому на передній план при розрізненні цих структур виступає семантичний чинник: якщо дія в означено-особовому реченні стосується конкретної особи (осіб), у неозначено-особовому - кількох чи багатьох (а інколи й однієї) осіб, то в узагальнено-особовому реченні дія може стосуватися будь-кого.
Узагальнено-особові речення можуть виражати такі значення:
• умовно-наслідкове: Здобудемо освіту—побачим більше світу (Нар. творчість);
• поради чи перестороги, застереження: Не хвались, як їдеш у поле, а хвались, як їдеш з поля (Нар. творчість); Не хвали мене в вічі, не гудь поза очі (Нар. творчість);
• можливості чи неможливості дії: Старого горобця на полові не обдуриш (Нар. творчість); Шилом моря не нагрієш (Нар. творчість); Брехнею далеко не заїдеш (Нар. творчість).
Нижчим ступенем узагальнення характеризуються структури, що означають дію або стан самого оповідача і виражають в узагальненій формі його думки, переживання, настрої. Мовець вживає форму другої особи замість першої, щоб наголосити на типовості даної дії, яка стосується багатьох осіб, в т. ч. й самого мовця, наприклад: Хапаєшся було там і тут. В канцелярії і до після півночі сидиш іноді (А. Тесленко); Біля собору звернеш через майдан на свою заповітну Веселу, і вже ти досягмети (О. Гончар); Закохану людину одразу помітиш (О. Гончар); В голосі його тиха зажура і стриманість, і ще щось таке, що відразу й не збагнеш (І. Цюпа).
В узагальнено-особових реченнях головний член може бути виражений:
• 1) дієсловом у формі 2-ї особи однини теперішнього чи майбутнього часу, наприклад: Дивишся і не надивишся, дишеш і не надишешся тим чистим, гарячим і пахучим повітрям (Леся Українка); Алеях швидко побіля вогню не бігай - все рівно обпечешся (Г. Тютюнник); Куди не глянеш в даль оцю окресну - тут споконвіку скрізь лилася кров (Л. Костенко); Що збереш за ці дні - взимку місяцями годуватимешся (В. Козаченко);
• 2) дієсловом 2-ї особи множини, наприклад: Чистим зерном сійте поле, вродить хліб як море (Нар. творчість); Шукайте і знайдете (Декарт);
• 3) дієсловом у формі 2-ї особи однини і множини наказового способу, наприклад: Не бійся досвітньої мли, - досвітній вогонь запали (Леся Українка); Посій в пору-будеш мати зерна гору (Нар. творчість); Добре діло роби сміло (Нар. творчість);
• 4) дієсловом у формі 1-ї особи множини теперішнього або майбутнього Часу, наприклад: Що маємо — не дбаємо, а втративши - плачемо (Нар. творчість);
• 5) дієсловом у формі 3-ї особи множини, Наприклад: Дарованому коневі в зуби не дивляться (Нар. творчість); Решетом воду не носять (Нар. творчість); '
• 6) дієсловом чоловічого роду минулого часу, наприклад: Цілив у ворону, а попав у корову (Нар. творчість).
Переважно узагальнено-особові речення розглядають як односкладні структури. Проте узагальнено-особового значення можуть набувати і двоскладні речення з під-метами-займенниками ти, ми, ви з узагальнено-особовим значенням, наприклад: Ви бредете знову до очерету. Ось і вода... Чавкають чоботи, які ви з трудом витягаєте з баговиння (Остап Вишня). У цих двоскладних реченнях дія стосується не конкретних осіб, названих займенниками ви, ти, а має узагальнений характер. Л. Булаховський, характеризуючи цей тип речень, зазначає: "В усіх цих випадках конструкція речення дуже легко дозволяє підстановку підмета-займенника. Зрідка ця можливість навіть реалізується, якщо впровадження займенника не загрожує асоціюванням його з певною дійовою особою".
Отже, головний член узагальнено-особових речень виражається тими самими морфологічними формами, що й в означено-особових реченнях. Тому основним засобом розрізнення цих конструкцій є семантика.
Односкладні безособові речення
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Односкладні узагальнено-особові речення“ на сторінці 1. Приємного читання.
