Вимова голосних звуків

Сучасна українська літературна мова


Артикуляційні норми для утворення голосних звуків


[а] - нижня щелепа опущена максимально, рот набуває округлої форми. Язик лежить плоско, вільно. Кінчик язика - біля нижніх різців.

[о] - губи мають округлу форму і трохи висунуті вперед. Язик злегка відтягнутий назад, задня частина його піднята.

[у] - губи витягнуті трубочкою вперед. Язик ще більше відтягується назад, задня частина його високо піднята.

[е] - нижня щелепа опущена більше, ніж при вимові звука [і], тобто займає середнє положення. Губи відкривають кінці верхніх і нижніх різців, куточки рота більш закруглені. Язик опускається, але лежить без напруження, кінчик язика - біля нижніх різців, але не дотикається до них.

[и] - губи розтягнуті, але куточки підібрані, щоб звук не був плоским. Кінчик язика наближається до нижніх зубів і трохи піднятий, передньосередня його частина піднімається до середньої частини піднебіння. Слід пам'ятати, що українське [и] утворюється легко, без напруження та без помітного підняття спинки язика. Цим він і відрізняється від російського [и], який звучить глибше.

[і] - нижня щелепа трохи опущена, верхня губа піднята і розтягнута ніби в усмішку, але куточки губів підібрані, щоб звук не був плоским. Язик напружений, вигнутий, середня частина його піднята до верхнього піднебіння. Кінчик язика дотикається до верхніх зубів.


Вимова приголосних звуків



Артикуляційні норми для утворення губних приголосних звуків [б] та [п]


Під час вимови [б] - [п] губи стиснуті і розкриваються внаслідок прориву перепони й шумним видихом повітря. Нижня щелепа опускається, язик лежить плоско. Дзвінкий [б] утворюється з участю голосу, глухий [п] - без участі голосу.


Артикуляційні норми для утворення губного приголосного [в]


Щілинна сонорна фонема /в/ виступає в українській мові в кількох алофонах:

• губно-губний /в [у/]/ виступає в позиції на початку складу перед голосними [о], [у], наприклад: [гуода], [>уулик]. Під час вимови [вг] перед [о], [у] нижня губа зближується з верхньою, утворюючи щілину, крізь яку проходить струмінь повітря, утворюючи голос і незначний шум. Голос переважає над шумом. М'яке піднебіння піднято і закриває вхід у носову порожнину. Задня спинка язика піднята до м'якого піднебіння;

• губно-зубний /в' [у']/ напівпом'якшений виступає перед [і]: [у'іл], [у'ік], а також перед голосними заднього ряду [а], [о], [у], які на письмі позначаються літерами я, ю та буквосполученням ьо: [с'у^ато] - свято, [у'у]ртемберг- В*юртемберг, [ц'у'охнути] - цвьохнути',

• губно-губний /в [у/]/ або губно-зубний /в []/ виступає перед голосними [а], [е], [и]: [va3a] і [уаза]; [vepuia] і [уерша]; [жираз] і [уираз]. Під час вимови губно-зубного нижня губа зближується з верхніми зубами;

• нескладовий голосний /в [у]/ виступає в таких позиціях: 1) на початку слова перед приголосним: влада - [улада]; 2) у кінці слова після голосного: сказав -[сказау]; 3) у середині слова після голосного перед приголосним: давно -[дауно];

• нескладовий безголосий /в [у]/ виступає у кінці слова перед глухим приголосним: мистецтв - [мистецту].

Під час вимови нескладового голосного /в [у]/ губи витягуються вперед, утворюючи великий отвір між губами, але значно менший, ніж при вимові голосного [у]. Нескладовий безголосий /в [у]/ вимовляється легко і стишено.


Артикуляційні норми для губного приголосного [м]


Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вимова голосних звуків“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків
  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту