Найважливіші ознаки слова

Сучасна українська літературна мова
Найважливіші ознаки словаЗміст найважливіших ознак
слово складається із звуківслово мас матеріальну основу, йому властива певна внутрішня впорядкованість звуків, його не можна розірвати
слово має лексичне значенняслово щось називає або виражає
має один наголостільки складні слова можуть мати ще й побічний наголос
слово може поділятися на менші мовні одиниціморфеми слова (основа, закінчення, префікс, корінь, суфікс, постфікс)
слово пов'язується з іншими словами у реченні змістовими і граматичними зв'язками
у складі речення слова виконують комунікативну функціюслова здатні мати в реченні граматичні форми та синтаксичні функції
поза реченням слова виконують номінативну функцію

Усі слова поділяються на такі групи:

Повнозначні словаСлужбові (неповнозначні) словаОкремою групою слів є вигуки і звуконаслідування
Повнозначні слова - це ті слова, які мають лексичні і граматичні значення: гай, людина, білий, гарно, весело, взимку, жити та под. До повнозначних належать іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова, прислівникиСлужбові слова мають тільки граматичні значення виражати відношення просторовості (на, під), причиновості (бо, через, тому що), єднальності (і, й, то) та ін. Службовими словами є сполучники, прийменники, часткиВигуки і звуконаслідування не називають, а лише виражають почуття, емоції, реакції, волевиявлення, акустичні образи (ой!, ах!, ура!, гей!)

Властивість слова означати предмети, ознаки, дії, кількість називається лексичним значенням слова.

Лексичне значення слова хоч і стійке, проте не залишається незмінним. Згодом слово може змінити значення, набути нового. Наприклад, запозичене слово білет (від лат. bulla) первісно означало "водяна бульбашка, брунька, золота капсула з амулетом", з часом набуло нового значення - "записка з печаткою", пізніше - "картка з екзаменаційними питаннями"; розмовне — те саме, що квиток.

Слова, що є назвами, співвідносними з конкретними речами, об'єктами, властивостями, діями називаються словами з конкретним значенням (клен, липа, калина; ніс, вухо, око; трактор, косарка; новий, старий, червоний; лежить, сидить, писав, читає). Крім таких слів, у кожній мові є лексика, не співвідносна з конкретними предметами, ознаками, діями. Це слова, використовувані для називання понять, що мисляться поза зв'язком із конкретними предметами та явищами. Наприклад, такі слова, як радість, сум, давнина, кохання, майбутній, сучасний і т. п., звуться словами з абстрактним значенням. Отже, абстрактне значення - це узагальнене значення.

Багатозначність слова

Кожне слово, що вживається в мові, може мати одне або кілька значень.

• 1. Слово, що мас одне значення, називається однозначним. Найчастіше це бувають терміни, назви конкретних предметів та власні назви: автомобіль, будинок, префікс, суфікс; Львів, Київ, Дніпро...

• 2. Слово, що має кілька значень, називається багатозначним. Здатність слова мати кілька значень називається багатозначністю, або полісемією.

Простежимо лексичне значення слова земля у поданих реченнях: 1. Земля гуде. Ріки мутно течуть. 2. Чорна земля під копитьми кістьми була засіяна, а кров'ю полита... 3. Ви не правом побідників собі землі розхватали. 4.0 Руська земле, уже ти за горами ecu! ("Слово про похід Ігорів").

Слова можуть вживатися як у прямому, так і в переносному значенні.

Кожний народ бачить світ по-своєму, через призму рідної мови. Система понять, усвідомлена народом і закріплена у значеннях слів, характеризується своєрідністю. Багатство нашої лексики виявляється не лише в різноманітності груп лексики, а й в обсязі семантики.

Переважна більшість слів української мови є багатозначними. Наприклад, лексема сідати означає - займати місце; приступати до роботи, що виконується; бути ув'язненим; мешкати; приземлятися; спускатися за лінію обрію; обмежити себе чимось у харчуванні (сісти на дієту). Слова, які мають кілька значень, називаються багатозначними, або полісемантичними (від грец. poly — багато і sema — знак).

Пильніша увага до багатозначного слова дає можливість виявити нерівноцінність його значень: одне із значень виділяється як головне, його називають прямим, решта - переносні. Наприклад, великі очі і велика душа.

Багатозначність у слові розвивається поступово у процесі розвитку мови. Наприклад, слово морж раніше мало одне значення: водяний ластоногий ссавець із вусатою мордою, великими іклами та короткою шерстю. У 60-х роках XX ст. розвинулося переносне значення: людина, яка любить купатися взимку в крижаній воді.

Слова, які не мають переносних (вторинних) значень, називаються однозначними.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Найважливіші ознаки слова“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова
  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту