Прийменник

Сучасна українська літературна мова


Загальні відомості про прийменник


Прийменники — це службові слова, за допомогою яких виражаються відношення між предметами та відношення дії або ознаки до предмета. У сполученні з формою непрямого відмінка іменника (або субстантивованого слова) прийменник виражає залежність іменника від інших слів у реченні, диференціюючи значення відмінкової форми. Так, наприклад, у реченні А по долині, по роздоллі із степу перекотиполе рудим ягняточком біжить до річечки води напитись (Т. Шевченко) прийменники по, із, до виражають відношення дії (біжить) до предметів (долина, роздолля, степ, річечка), вказують на синтаксичні зв'язки між дієсловом (керуючим словом) та іменниковими формами (керованими словами).

Прийменники допомагають виявити значення відповідної форми іменника і синтаксичну роль її у реченні. У наведеному реченні за допомогою прийменників виражаються різні значення просторових відношень: місця дії, поширення її (біжить по долині, по роздоллі), напрямку руху (біжить із степу, біжить до річечки).

За допомогою прийменників виражаються багатоманітні відношення до предмета - просторові, часові, цільові, умови, допустові і причинові, способу дії (наприклад: поїхати до міста, сидіти до вечора, боротись для щастя, виконати при бажанні, продовжити роботу всупереч наказу, скривитися від болю, розсипатися з тріском) та різні об'єктні відношення (узяти за руку, надіти на голову, турбуватися про друга, додати до суш).

Якщо керуючим словом виступає іменник, то за допомогою прийменника виражаються переважно атрибутивні відношення (наприклад: дівчина з косою, стежка через гору, вікна на балкон, кімната для малят, порошок від кашлю), рідше - об'єктні відношення (інтерес до науки, потяг до знань, дума про тебе).

Якщо в ролі керуючого слова виступає займенник або прикметник, числівник, дієприкметник, то керована за допомогою прийменника форма, як правило, об'єднується з керуючим словом і виступає одним членом речення, наприклад: дехто з нас, хтось із них, троє з них (складені підмети); рожевий від сонця, синій від холоду, виконаний на вечорі, зроблений у цеху (поширені означення).


Вживання прийменників з відмінковими формами іменників та субстантивованих слів


У сучасній українській мові відмінкові значення виражаються морфологічно за допомогою флексій. Із співвідносним їм значенням виступають прийменники: "...зв'язки прийменника з тим чи іншим відмінком зумовлені відповідністю значень прийменника і відмінкової форми... При цьому прийменник розвиває, доповнює, посилює значення відмінкової форми, уточнює, спеціалізує, ускладнює її"[1].

Прийменник може вживатися з формою одного непрямого відмінка (наприклад: без, біля, від, для, до, з-за (із-за), з-під, проти, серед вживаються тільки з родовим) або може сполучатися з двома чи трьома відмінками (наприклад: над, під, перед, поза - зі знахідним і орудним; на, о (об), по - зі знахідним і місцевим; з, за - з родовим, знахідним і орудним відмінками).

Кожний прийменник має визначене коло зв'язку з відповідними відмінками і виражає певні відношення тільки з відповідною формою.

Так, наприклад, прийменники біля, близько, коло, що вживаються лише з формою родового відмінка, виражають:

а) місце дії, близькість до чогось (рости біля тину, поставити близько вогню, стояти коло дороги)', б) приблизність у будь-яких вимірах (пробути близько години, лишилося близько кілометра шляху).

Прийменник від (од) вживається з формою родового відмінка, виражаючи при дієсловах: а) просторові відношення віддалення (відійшов від криниці), а в словосполученнях від... до... - протяжність дії (їхали від села до села);

б) причину дії (плакати від щастя), так само при прикметниках, дієприкметниках (чорний від кіптяви, скривлений від болю)', в) порівняння (вищий від брата, солодший від меду поряд із конструкцією вищий за брата, солодший за мед); г) при керуючому іменнику - функціональну (чи відносну) ознаку предмета (ключ від дверей, від стола та ін.).

Прийменник до у сполученні з формою родового відмінка, залежного від дієслова, вказує: а) на предмет, у напрямку до якого спрямовано рух або дію: піти до школи, поїхати до Львова, покласти до комори; б) на час або межу дії: читав до ранку, дожив до старості; в) на об'єкт, до якого виявляється зацікавленість, потяг: вдався до віршування, причепився до незнайомого (порівняйте при прикметнику: ласий до меду, швидкий до роботи, меткий до шиття) та ін. Прийменник за в сполученні з формою родового відмінка виражає значення часу в його протяжності: вибратися за години (означає: в сприятливу погоду); зі знахідним відмінком при дієсловах і віддієслівних іменниках виражає: а) об'єктні відношення: дякувати (подяка) за обід, платити (плата) за роботу, боротися за свободу, піклуватися за дітей (при більш уживаному - про дітей); б) призначення особи або предмета: бути за пастуха, правити за виделку (означає: замість виделки); в) час дії: з "іхатися за день, виїхати за місяць до зими, здобути знання за час навчання; г) просторові відношення обмеження: перебувати за кілометр від дороги та ін.

Прийменник з (із, зі) вживається з родовим, знахідним і орудним відмінками. Коло відношень, що виражаються цим прийменником, дуже широке:

• 1) з родовим відмінком виражається: а) напрямок руху зсередини чогось: вийти з приміщення, витягти з води; б) причина дії: замовкнути з переляку; в) непрямий об'єкт при перехідному дієслові: скинути з себе ковдру - чи об'єкт при неперехідному дієслові: сміятися з ледаря; г) атрибутивні відношення - ознака особи або предмета за галузевою віднесеністю до науки, вчення, спеціальності тощо: фахівець з нейрохірургії, навчання з англійської мови, урок з арифметики, змагання з легкої атлетики;

• 2) із знахідним відмінком виражається приблизна кількість предметів: було осіб з двадцять; минуло років з п ятнадцять;

• 3) з орудним відмінком виражається: а) соціативний зв'язок осіб: брат із сестрою ідуть; 6) непрямий об'єкт при дієсловах руху, говоріння: іти з дитиною, розмовляти з другом; в) характеристика особи або предмета за зовнішньою ознакою: дівчина з русою косою, шафа Ь дзеркалом; г) часові відношення із вказівкою на початок дії: з настанням морозів, з приходом весни та ін.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прийменник“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник
  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення

  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту