Збагачуючись за рахунок іншомовної лексики, українська мова також є джерелом оновлення словника мов тих народів, з якими український має тривалі стосунки і зв'язки.
Українські слова в різні часи засвоєні російською мовою. Деякі з них — у XIX ст. і ще раніше (бондарь, вареник, галушка, корж, кожух, хлопец, хлебороб, школяр, дивчина, детвора, хутор), а більшість—у XX ст. (селянство, незаможник, недобиток, тысячница, доярка, косовица, девчата). До запозичень з української мови належать також утворення з суфіксом -щин(а) у власних географічних назвах: Полтавщина, Черниговщина, Звенигородщина. Спершу такі форми вживалися лише в українських географічних назвах, а останнім часом під впливом їх поширилися й у російських: Орловщина, Саратовщина, Смоленщина, Тамбовщина.
До польської мови запозичено з української такі слова, як богатир, ватага, гарбуз, гук, гукати, голота, дурень, дужий, череда, черешня, гречка, годувати, маячити, собор та ін.
Починаючи з XVI століття лексичними запозиченнями з української мови збагачується також словник французької мови. Серед слів, засвоєних з української мови, такі: поріг, козаки, курінь, січ, отаман, гайдамак, сотник, джура, старшина, булава, бандура" староста, слобода, хутір, борщ та ін. У французькій мові трапляються й кальки з українських слів, як (десяцький), (сотник) тощо.
Лексика, запозичена з української мови, є і в білоруській, чеській, словацькій, румунській, угорській та в деяких інших мовах. Але питання про зв'язки української мови з багатьма слов'янськими та неслов'янськими мовами досі, на жаль, ще майже не досліджене (М. Жовтобрюх).
Використання іншомовних слів у мовленні
Іншомовні слова, що ввійшли до активного словника міжнаціонального спілкування, широко використовуються і в ділових стосунках, і в побуті. Наприклад, лексика поштово-телеграфного зв'язку: телефон, телеграф, бандероль, бланк, шифр, номер, серія, адреса тощо.
Слід бути уважними та обережними з використанням іншомовних слів в усному й писемному мовленні. Якщо іншомовне слово можна замінити відповідним українським, то вживання іншомовного не завжди доречне.
Вживаючи іншомовні слова, треба пам'ятати про такі вимоги:
• а) вживати запозичення лише в тому значенні, яке закріплене за ним у словнику;
• б) не використовувати іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові;
• в) не послуговуватися в тому самому тексті то іншомовним словом, то його українським відповідником.
Надмірне вживання слів іншомовного походження засмічує рідну мову, робить її немилозвучною, малозрозумілою для слухачів, співрозмовників. Бажано користуватися у спілкуванні національною мовою, що значно полегшить взаєморозуміння, а до іншомовної лексики звертатися в окремих випадках (За Л. Паламар).
Лексика української мови з погляду сфер уживання
За сферами вживання словниковий склад української мови поділяється на загальновживану і спеціальну лексику, або лексику обмеженого вживання.
Загальновживану лексику називають ще загальнонародною. До її складу належать слова, використовувані всіма носіями літературної мови. Це назви предметів побуту (двері, човен, молоток, вікно, чоботи, сорочка, стіл, відро), процесів трудової діяльності (нести, різати, пекти, читати), явищ природи (дощ, сніг, мороз, вітер), людей, звірів, птахів, риб, рослин (дочка, мати, діти, голуб, ластівка, окунь, щука, калина, верба), кольорів, смаків, почуттів (зелений, солодкий, радість, жаль), розміру, ваги (великий, важкий), військових понять (військо, куля, зброя), понять культури (пісня, книга, мелодія), суспільно-політичних понять (держава, народ), чисел (два, п' ятдесят) тощо. Використання цих слів нічим не обмежене, вони становлять активний словник української мови і використовуються у всіх стилях, тому називаються стилістично нейтральними.
Крім основного лексичного фонду української мови, є слова, використання яких обмежене або територією, або тією чи іншою сферою науки, техніки, мистецтва, виробництва. Такі слова належать до пасивного словника, використовуються лише в певних стилях і тому називаються стилістично маркованими. Це діалектна лексика, терміни, професіоналізми, жаргонізми.
Близькими до жаргонізмів є арготизми (від франц. argot - замкнутий) - слова, які зазнали навмисних змін вставленням складів, додаванням звуків тощо з метою утаємничити, зробити незрозумілим для інших їхній смисл. Наприклад: дулясник - вогонь, ботень - борщ, зивро - відро, хаза - хата, морзуля - цибуля.
До пасивної лексики належать також застарілі слова (архаїзми та історизми) і неологізми.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Українські слова в інших мовах“ на сторінці 1. Приємного читання.
