Фонетика (від грец. phonetikos - звуковий) - розділ мовознавства, в якому вивчається звукова система мови та різноманітні звукові зміни, що відбуваються у мовному потоці. Звукову систему мови утворюють найменші мовні одиниці - звуки.
Фонетична система мови
Фонетична система - це система звукових одиниць і засобів, за допомогою яких утворюються мовні знаки. Фонетична внутрішня система, яка об'єднує всі звукові засоби мови, є неоднорідною і складається з внутрішньо пов'язаних підсистем, у межах яких маємо справу з різноманітними одиницями: фонемами, просодемами, силабемами.
Одиниці підсистем фонетичної системи є одноплановими, вони безпосередньо не пов'язані з мовними значеннями, але саме вони є тим матеріалом, з-якого утворюються двопланові величини: план змісту і план вираження.
Звукова будова як внутрішня система (ендосистема - ендо - перша частина складних слів, що відповідає слову внутрішній) мови складається з трьох тісно пов'язаних і взаємозумовлених одна одною частин: із фонематичної, просодичної та силабічної підсистем.
Зв'язки між цими трьома підсистемами не однакові в різних мовах. В одних мовах при утворенні морфем і слів провідну роль відіграє фонематична підсистема (такі мови називаються фонематичними), в інших провідна роль належить силабічній підсистемі (такі мови називаються силабічними). У більшості мов світу - склад -суто фонетична (незмістова одиниця), проте в китайській, в'єтнамській мовах склад збігається з морфемою. Мови, у яких склади збігаються з морфемами, не виділяють окремо звуки. Морфемна межа в японській мові завжди відповідає межі складів, хоч склад і морфема не збігаються. Наприклад: хана-га (квітка), хана-но (квітки), хана-ні (квітці), хана-де (квіткою). Отже, і в першому, і в другому випадку набувають різноманітності зв'язки цих підсистем з тонічною підсистемою. Через це структура звукової будови відзначається в кожній мові яскравою своєрідністю.
Фонетика як система матеріальних засобів мови - це набір звуків, наголосів та інтонацій. Фонетику в цьому розумінні слід відрізняти Від фонетики - науки про звуки мови, як відрізняємо сам предмет від розмови про нього. У центрі фонетики - вчення про звуки мовлення: природа звуків мовлення, закони поєднання їх, звукові зміни, зумовленість звукових змін.
Одиниці та засоби фонетичної підсистеми фонетичної системи мови
| І.Фонематична підсистема мови | Одиницею фонематичної підсистеми мови є фонема - найменша лінійно неподільна величина, що використовується для утворення, розпізнавання і розрізнення значущих одиниць - морфем і слів |
| ІІ.Просодична підсистема мови | Засобами просодичної підсистеми мови є наголос, мелодика, інтонація. · Наголос - це виділення фонетичними засобами одного зі складів фразового такту. · Мелодика - зміна висоти голосу (підвищення або зниження) під час мовлення, що надає мові певного тонового і змістового забарвлення. · Інтонація - ритміко-мелодійний лад мови, послідовна зміна висоти тону, сили звучання голосу, що відображає інтелектуальний та емоційно-вольовий зміст мовлення. Тембр, темп, наголос, мелодика, паузи, манера або відтінок мови виражають певні почуття мовця, його ставлення до об'єкта мовлення, їх співвідношення може змінюватися залежно від змісту, мети, ситуації висловлювання |
| ІІІ.Силабічна підсистема мови | Одиницею силабічної підсистеми мови є склад. Склад - відрізок звукового потоку мови, що складається з одного або кількох звуків і визначається зміною наростання і спаду звучності |
Зв'язок фонетики з мовознавчими дисциплінами
Фонетика тісно пов'язана з іншими мовознавчими дисциплінами, зокрема з орфоепією, графікою, орфографією, а також лексикою, граматикою і стилістикою.
Фонетика має безпосередній зв'язок з орфоепією (правила вимови звуків). Орфоепія використовує дані фонетики, повністю грунтується на них при встановленні літературних норм вимови, наголошення слів та їх форм, а також мелодики мовлення. Так, з погляду орфоепії можливі два варіанти вимови слова: [беᴻз] кінечний і [беᴻс] кінечний. Що ж до артикуляції та акустичних характеристик звуків [з] і [с], то вони є предметом власне фонетичного аналізу.
Очевидний зв'язок фонетики і з лексикою (звук є будівельним матеріалом для слова, засобом вираження його значення). План вираження кожного слова, якому властиве відповідне значення, - це послідовність звуків, організована за властивими українській мові правилами їх сполучуваності. На основі відмінностей у фонетичному оформленні розмежовуються лексичні одиниці, асоційовані у свідомості носив мови з відповідними значеннями, наприклад: крок —урок, вона — вода, місто -мости.
Основу української графіки становлять літери - визначальний засіб фіксації писемної форми мовлення. Вони перебувають у безпосередньому зв'язку з тими одиницями, які утворюють фонологічну систему української мови, тому переважно функціонують як засоби їх графічного позначення, тобто графіка визначає способи позначення звуків мовлення на письмі.
Фонетика має зв'язок % морфемікою і словотвором (морфеми, словотворчі засоби утворюються звуками).
Орфографія української мови значною мірою грунтується на фонетичному принципі, який полягає в тому, що написання відповідає звуковому вираженню слова. У зв'язку з цим букви набувають статусу орфограм.
Про тісний зв'язок фонетики й морфологи свідчить, наприклад, таке явище, як чергування звуків, що є фонетичним засобом вираження ряду граматичних значень, наприклад: косити -кошу, вести - веду— вів - вела, бігти — біжу. Граматичні форми, що вивчаються у морфології, утворюються і виражаються за допомогою звуків.
Значну роль відіграють фонетичні явища і в синтаксисі. Так, однією з основних . ознак речення, реалізованого в усному мовленні у вигляді відповідного висловлення, є інтонаційна організація. Комунікативні різновиди речень (висловлень) розрізняються виключно показниками, що за своєю природою є фонетичними явищами. Роль логічного і фразового наголосу виявляється тільки в реченні як комунікативній і одиниці.
У системі стилістичних прийомів, орієнтованих на передавання власне змістового та емоційного плану відповідних повідомлень, виділяють фонетичні засоби, або засоби фонетичної стилістики. До них належать різноманітні явища звукового оформлення прозового і віршованого мовлення, а саме: ритмічне членування, досягнення виразності рим, алітерація та асонанси, звуконаслідування, звукові форми, що виконують важливі стилістичні функції.
Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фонетика“ на сторінці 1. Приємного читання.
