Категорія особи виражає відношення дії до суб'єкта (або діяча) з погляду того, хто говорить. Значення особи в дієслові Грунтується на протиставленні стосунку до 1-ї особи (безпосередньо мовця) чи 2-ї особи (адресата 1-ї особи - його співрозмовника) або до 3-ї особи (будь-кого, будь-чого, що є предметом розмови), наприклад: я пишу, ти пишеш, він пише; хлопець пише.
Особовість є однією із суттєвих ознак предикативності. Дієслово-присудок, вступаючи в предикативні відношення з підметом, вираженим іменником або особовим займенником, координує свою форму способом дублювання вказівки на особу (чи осіб).
В іменниках і займенниках позначення особи або узагальнена вказівка на особу є номінативною ознакою їх, у дієслові особове значення є граматичним показником відношення до особи. Залежно від морфологічного вираження особи підмета дієслівний присудок виступає у формах усіх трьох осіб однини і множини (при підметі, вираженому займенником) чи тільки 3-ї особи (при іменниковому підметі). Порівняйте: я читаю, ти читаєш, ми читаємо, ви читаєте, вони читають; студент читає, студенти читають,
Дієслівні форми поділяються на особові й неособові. До особових належать форми дієслів теперішнього і майбутнього часів дійсного способу та форми наказового способу, в яких граматичне значення особи виражається за допомогою флексій, і минулого часу та умовного способу, в яких особа виражається синтаксично (особовими й особово-вказівними займенниками).
Особові форми утворюють три парадигми дієвідмінювання: 1) теперішнього -майбутнього часів дійсного способу; 2) наказового способу і 3) минулого часу та умовного способу.
Парадигма теперішнього-майбутнього часів будується на основі протиставлень 1-ї, 2-ї і 3-ї особи в однині та множині.
І дієвідміна
Дієвідміни дієслів
За типом відмінювання всі дієслова поділяються на дієслова І та II дієвідмін. Крім традиційного способу визначення дієвідмін за основою теперішнього часу та закінченнями (до І дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини мають закінчення -уть, -ютъ, а до П - дієслова, які в 3-й особі множини мають закінчення '"в*, -ять, можна визначити дієвідміну за основою інфінітива (відкинувши суфікс •ти).
Правила поділу дієслів на дієвідміни До І дієвідміни належать дієслова:
• а) з односкладовою основою: жи-ти, ви-ти, пи-mu, ли-ти;
• б) з основою на приголосний: вез-ти, нес-ти, тер-ти, берег-ти;
• в) з основою на -оро-, -оло-: бороти, полоти, колоти;
• г) із суфіксом -а-, що стоїть у кінці основи не після шиплячого: каза-ти, писа-ти, мрія-ти;
• г) із суфіксом -а-, що стоїть у кінці основи після шиплячого, але в особових формах не випадає: вивчати, поважати—я поважаю, ти поважаєш, він поважає...;
• д) із суфіксом що не випадає в особових формах: радіти, біліти, зоріти, зеленіти (ярадію, ти радієш, він радіє);
• е) із суфіксами -ува-, -ну-: існувати, керувати, конкурувати, малювати; тягнути, іменувати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Категорія особи“ на сторінці 1. Приємного читання.
